Скандальна історія про втручання Росії у виборипрезидента США останніми днями набула ще більшого резонансу через поширеннянібито розвідувальної інформації про наявність в РФ компромату на ДональдаТрампа. Крім того, буквально сьогодні світова медійна індустрія підхопила такожінформацію про те, що команда новообраного президента Сполучених Штатівпротягом тривалого часу отримувала дані російської розвідки на своїхконкурентів, зосібна на Гілларі Клінтон.
Поряд з тим, яким би одіозним і небезпечним у своїйпрезидентській стратегії не був Трамп, слід визнати, що історія про його ажнадто тісні зв’язки з Кремлем носить характер відвертого чорного піару. Зокрема,низка американських ЗМІ, котрі опублікували «компромат» на Трампа, відразу жпіддалися жорсткій критиці своїх колег і медійних експертів через відсутність впоширених матеріалах перевірених фактів. А остання дискредитаційна хвиля протинового очільника Білого дому взагалі оперує, знову ж таки, неперевіренимифактами про якісь сексуальні збочення мільярдера в Москві, начебто зафіксованіросійськими спецслужбами. Така гримуча суміш «непідтверджених даних» - відфальсифікації президентських виборів з допомогою Росії до інтимнихнепристойностей, інспірованих ФСБ, - наводить на думку про масштабну інформаційнукампанію проти Трампа.
Звісно, більшості країн світу, в тому числі Україні,вигідно, аби зв’язки 45-го президента США з Кремлем були доведені, а йоголегітимність поставлена під великий сумнів. Та при цьому варто розуміти, що ті,хто ініціювали і роздмухують цей скандал у Штатах, ставлять за мету недопомогти Україні боротися з Росією чи зберегти антиросійські санкції задляреанімації міжнародного права. Те, що сьогодні відбувається в США, - це запеклавнутрішня політична боротьба між демократами і республіканцями в контекстікардинальної зміни політичного ландшафту, спричиненого несподіваною перемогоюТрампа. Демократи просто так не віддадуть фактично всю повноту влади в країні(адже нині більшість в Конгресі також за республіканцями) своїм конкурентам. Ітака основа скандалу надто все ускладнює.
Річ у тім, що у світлі тих же кібератак, збереженняантиросійського курсу для адміністрації Трампа, можливо, не було б такоюпроблемою, якби ці атаки не пов’язувалися з результатами президентських виборів.Якби цей факт не ставив під сумнів легітимність президентства Трампа. Але все зточністю до навпаки: метою кібергейту від початку було не стільки зберегти курсна протистояння російській політиці, скільки упослідження перемогиреспубліканця. Тому в нього тепер немає іншого виходу, окрім як вперто гнутисвою лінію. Питання стосунків з Росією відтепер для Трампа прямо пов’язані злегітимністю його посади: якщо він визнає, що РФ таки втрутилася у вибори, тодоведеться визнавати й те, що він не зовсім законно став президентом.
Відтак, розкручування теми російських зв’язків Трампацілком може дати протилежний результат, коли новий американський лідер вирішитьпіти на ще більше зближення з Росією внаслідок очевидного перегину палиці збоку його конкурентів. Адже «компромат» на Трампа все більше стає схожим начорний піар, і спроба похитнути його авторитет може легко посилити останній.Насамкінець, не треба забувати і про специфіку виборця Трампа, якого наврядможна відвернути від свого ідола розповіддю про якісь непристойні витівки.Передвиборча кампанія це яскраво підтвердила.