Про націоналізацію Приватбанку останніми днями булосказано чимало. Уряд та НБУ намагаються переконати громадян і бізнес в тому, щоризиків немає і ситуація загалом під контролем, більш скептично налаштованісторони зачіпають болючі питання, насамперед, вирішення проблем приватногобанку за рахунок держави (читай – платників податків). Так чи інакше, сам фактнаціоналізації говорить про одне: фінансове дітище Коломойського треба негайнорятувати. Інакше, зважаючи на ключову роль Привату в фінансовій системі країни,проблеми лише одного банку поставлять під загрозу макрофінансову стабільність всієїкраїни.
Якщо хтось гадає, що уряд звалює на себе цю нішу,переслідуючи якусь вигоду, то сильно помиляється, адже влада сьогодні далеко нев тій економічній і політичній ситуації, щоб експропріювати активи приватнихакціонерів. До того ж ми не почули жодного інформаційного спротивунаціоналізації з боку тих медіа, що належать групі Коломойського. А це значить,що Приватбанк нині перебуває в тому стані, який не надто мотивує олігарха триматисяза нього руками й ногами. Іншими словами, великі акціонери використали банк длякредитування своїх і наближених компаній, а рятувати установу тепер воля-неволеюмусить держава.
Однак, скільки б затрат, сил і часу не потребуваластабілізація вже державного Приватбанку, для уряду це шанс. Якщо чиновникизуміють ефективно вирішити проблеми банку, стабілізують його перспективи івиконають необхідні стратегічні плани, якщо в результаті адекватних заходів банквдасться приватизувати за вигідною для держави ціною, це буде не просто вдалаоперація з точки зору отриманих надходжень до бюджету. Передусім, це засвідчитьвправність держави в антикризовому менеджменті, що, своєю чергою, підвищитьдовіру з боку глобальних фінансових структур – МВФ, Світового банку, ЄБРР – та урядівкраїн-партнерів України.
З іншого боку, в разі провальної програми стабілізаціїПриватбанку і його подальшої приватизації за сценарієм ОПЗ, Україна втратить нелише мільярди гривень, а й зазнає суттєвих репутаційних втрат, отримавши статускраїни з нікчемним рівнем управлінського потенціалу. Уряду з такою репутацієюніхто не дасть ні кредитів, ні інвестицій, ні будь-яких інших інструментів стимулюванняекономіки. Тому ставки надто високі. Націоналізація – не кінець проблеми, алише її початок. Відтепер держава може або отримати чималу вигоду і авторитет,або ж залишитися в мінусі і значно погіршити свою репутацію. Словом, або пан,або пропав. Третього не дано.