Сьогодні, черездва з половиною року після початку російсько-української війни на Донбасі,трохи більше половини українців (51,1% за даними центру Разумкова) вважаютьросіян братнім народом. При цьому навіть 28% мешканців західної Українидотримуються такої ж думки.
Мабуть, длядругої половини наших громадян з іншою позицією подібна статистика можездатися, щонайменше, нечуваною. Тут можна довго копатися і вишукувати безлічпричин, наприклад, родинні й товариські зв’язки, трудова міграція, великачастина громадян, що сформувалася в СРСР і т.д. Все це так чи інакше впливає надумки українців, котрі вважають північних сусідів братами. Зрештою, ще задовгодо революції і війни в Україні, як російські, так і українські соціологи вунісон підтверджували, що громадяни України краще ставляться до росіян, аніж тідо них. І це не випадково, адже антиукраїнська пропаганда в РФ активізуваласязадовго до подій 2013 року. Якоїсь вродженої, генетичної ворожнечі росіян доукраїнців не існує, як багато хто намагається нас переконати. Ця ворожістьтривалий час виховувалася телевізором.
Розуміння цьогодозволяє краще збагнути і ситуацію з нашою «любов’ю» до старшого брата,незважаючи на тисячі смертей, ним спричинених. Такий стан справ свідчить лишепро те, що українська контрпропаганда виявилася вкрай неефективною, щоінформаційна війна за уми наших же людей програна. Принаймні на цьому етапіпротистояння. І прямим наслідком поразки є переважаюче нерозуміння більшістюнаселення того, що насправді відбувається на нашій же території, хто до цього спричиниві хто це підтримує. Якщо давно затертий, зашкарублий міф про братні народи всеж пересилює постреволюційний ідеологічний наратив України, значить наша інформаційнамашина просто не здатна культивувати останній.
Ще одне можливепояснення доволі неочікуваної статистики полягає в тому, що, на відміну відросіян, українці ніколи не ідентифікували себе з будь-якою владою. Для наснеможливі формули єдності влади і народу, в нашій історії це завжди опозиційністорони. Тому для українця є путінський режим, Путін, хворобливі плани якогоспровокували анексію Криму і війну на Донбасі, а є росіяни, які просто купилисяна принади авторитарного режиму. Перше – безумовне зло, друге – звичайні, такіж як ми люди.
В підсумку, як битам не було, той факт, що, попри війну і міждержавне протистояння, багатоукраїнців змогли не пробудити в собі ненависті, ворожого ставлення хай навітьдо ворожого сусіда, однозначно не применшує наших кращих рис як народу.