Цієї неділі в Молдовівідбудуться перші за останні 20 років прямі президентські вибори. Перехід дотакої форми обрання глави держави став наслідком народних протестів у Кишиневі,які почалися з березня 2015 року. Відповідно, вважається, що прямі президентськівибори повинні покласти край наявній політичній кризі в державі. Але з оглядуна характер розгортання електоральної кампанії, її результатом може стати невирішення вище зазначеної проблеми, а глибокий суспільний розкол, який уподальшому лише посилить існуючі негативні тенденції.
Справа в тому, що за останніми даними соціологічнихопитувань, найбільшою підтримкою серед виборців користується кандидат відПартії Соціалістів Ігор Додон – відомий своєю проросійською орієнтацією. Наперший погляд у Молдові складається абсолютно нормальна політична ситуація, якаотримує своє вираження в стабільному електоральному циклі, в ході якого відбуваєтьсязміна влади. Тобто демонструється позитивна динаміка в бік демократичнихперетворень. Але якщо звернути увагу на інформаційне наповнення виборчоїкампанії, можна зробити висновок про зворотне. Ігор Додон відомий своїми заявамищодо скасування асоціації Молдови з ЄС та прагнення побудувати сильну вертикальвлади на зразок такої, яка існує в Білорусі та Росії. Декілька днів томуполітик взагалі публічно визнав приналежність Криму до РФ. Така заява, з оглядуна заморожений конфлікт у Придністров’ї та сепаратистські настрої в Гагаузії, викликаєлише подив і є сумнівною з точки зору політичної доцільності.
Зрозуміло,що значна кількість передвиборчих обіцянок Ігоря Додона може бути звичайнимпопулізмом, який спрямований на загравання з народними масами. Але,переслідуючи власні електоральні мотиви, політик сприяє поглибленню суспільногорозколу між прихильниками подальшої євроінтеграції та прибічникамипроросійської орієнтації. Такий стан справ набуває ще більш небезпечногозначення в контексті того, що 20 листопада в Гагаузії пройдуть вибори домісцевого законодавчого органу, а 11 грудня жителі так званої ПридністровськоїМолдавської Республіки обиратимуть президента. У даному випадку варто згадати,що свого часу Ігор Додон підтримав референдум у Гагаузії, який відбувся 2лютого 2014 і стосувався права автономії на зовнішнє самовизначення, тобтопроголошення незалежності.
Такимчином, президентські вибори в Молдові, які повинні були б покласти крайзатяжній політичній кризі, можуть призвести до глибокого суспільного розколу вразі перемоги Ігоря Додона та реалізації його намірів. Даний приклад діяльностіросійської «п’ятої колони», безумовно, повинен братися нами до уваги вконтексті протидії таким же елементам у межах України.