"Другорядні" проблеми місцевих виборів на Донбасі
Одним із найважливішихпитань в контексті мирного врегулювання ситуації на Донбасі є проведення таммісцевих виборів. Як відомо, дана проблема має болючий характер для українськоїсторони, оскільки з нею корелюватиметься порядок встановлення контролю надкордоном. Також це пояснюється певними несприятливими політичними наслідками,які можуть мати місце після оприлюднення результатів волевиявлення. Але вданому контексті з поля зору зникає доволі важливий аспект, а саме –проблематичність забезпечення нормального проведення виборів на окупованійтериторії
Варторозуміти, що електоральний процес включає в себе не лише день голосування, а єзначно ширшим за своєю сутністю. Він передбачає також нарізку виборчих округів,утворення виборчих дільниць, складання списків виборців і т. і. Зрозуміло, що узв’язку з бойовими діями й окупацією певної території Донецької та Луганськоїобластей російськими військами навряд чи можливо застосувати старі дані промежі тих чи інших округів. Це зумовлено значним переміщенням населення тазменшенням його загальної кількості. Відповідно, за умов застосування старихданих щодо меж виборчих округів може виникнути диспропорція, яка, однозначно,вплине на результати волевиявлення. З огляду на це закономірною є проблемауточнення списків виборців, які, безумовно, на сьогодні не є актуальними. Віншому випадку під час голосування можна буде спостерігати маніпуляції із«мертвими душами», фальшивими паспортами і т. д.
Уданому контексті також виникає питання щодо виборчої системи, яка будезастосовуватися на окупованих територіях. Враховуючи позицію Росії, котравзагалі вимагає створення спеціальної нормативно-правової бази для Донбасу,можна зробити висновок, що навряд чи звичайне розповсюдження дії Закону України«Про місцеві вибори» є можливим. Слід очікувати, що проблематичною будедіяльність загальноукраїнських партій на окупованих територіях. Це пояснюєтьсяне лише потребою в часі задля відновлення діяльності місцевих осередків, а йможливим ворожим ставленням до них населення Донбасу. Та водночас існуваннямісцевих «партій» бойовиків на законодавчому рівні є неможливим, оскільки дляутворення політичної партії потрібно 10 тис. виборців, які представляють 2/3районів у 2/3 областей України (в тому числі Київ, Севастополь та АвтономнаРеспубліка Крим).
Відповідно,варто зазначити, що нормальна організація виборчого процесу на Донбасі потребуєзначної кількості часу, юридичних врегулювань, цілої низки адміністративнихзаходів і т. і. В іншому випадку волевиявлення перетвориться на профанацію, якапризведе до вкрай негативних політичних наслідків для України.
Тому якби хто не педалював цей процес, навіть за наявності гіпотетичної політичноїволі він об’єктивно є дуже тривалим і складним. І всі ці непрості нюанси маютьбути враховані в законодавстві, яке міжнародні партнери і Росія вимагають відУкраїни. Для того, щоб розробити більш-менш дієвий і реалістичний правовийінструментарій, Москва має бути принаймні більш поступливою, а Захід – більш рішучимв питанні тиску на Кремль. Без цих чинників вимагати від Києва законодавствапро вибори в ОРДЛО – те ж саме, що прямо спонукати Україну власноруч виписати рецептвтрати свого суверенітету і подальшої стабільності на десятки років уперед.
