17 жовтня 2016 року НАК«Нафтогаз України» та шість його дочірніх компаній подали до Міжнародногоарбітражного суду Стокгольму позов до Російської Федерації щодо незаконногозахоплення останньою активів групи під час окупації Кримського півострову. Збитки,які отримала компанія в результаті вище зазначених дій, попередньо оцінюються в2,6 млрд доларів США. Варто зауважити, що даний позов є логічним продовженнямцілої низки судових спорів між «Нафтогазом» та «Газпромом», які розпочалися щез червня 2014 року.
Не дивлячись на те, що в цій справі фігурує значно меншасума, ніж ті, які фіксуються у взаємних претензіях української та російськоїкорпорацій (27 і 32 млрд доларів США відповідно), її роль абсолютно незменшується. У даному випадку слід враховувати не лише практичну економічнускладову, а й символічну політичну, оскільки мова йде не тільки про матеріальнівідшкодування та/або повернення контролю над цілою низкою бурових установок.Позитивне рішення Стокгольмського арбітражу на користь НАК «Нафтогаз України»підкреслить незаконний характер включення Кримського півострову до складуРосійської Федерації. Також варто брати до уваги й факт того, що в черговий разбуде продемонстровано нехтування Кремлем міжнародно-правовими актами. У цьомувипадку йде мова про Угоду між Урядом Російської Федерації та КабінетомМіністрів України про заохочення та взаємний захист інвестицій від 27 листопада1998 року.
Зрозуміло, що на даний момент важко прогнозуватиконкретний результат, оскільки судовий процес тільки розпочинається і потрібноспостерігати за характером його розгортання. Але факт залишається фактом –Російська Федерація незаконним чином здійснила окупацію Криму та захопленняцілої низки об’єктів державної та приватної власності. Аргумент щодо проведеннятак званого «референдуму», який начебто виразив «волю народу» та його «бажання»увійти до складу Росії є абсолютно нікчемним, оскільки українськимзаконодавством (так само як і російським) не передбачається правоадміністративно-територіальних або політико-адміністративних одиниць насецесію. Втім слід пам’ятати, що за позитивного для «Нафтогазу» вердиктуСтокгольмського арбітражу, який є обов’язковим для виконання, варто очікувати,що Росія просто відмовиться його визнавати, оскільки в даному випадку українськасторона не володіє інструментами економічного тиску на неї (на відміну відситуації з позовом щодо обмеження транзиту вітчизняних товарів). Але сам фактперемоги в суді матиме важливе символічне значення, яке дозволить в подальшомуотримати політичні дивіденди.