Сьогодні після довгоїперерви має відбутися зустріч «нормандської четвірки» в Берліні. Зрозуміло, щоз огляду на патову ситуацію, яка склалася на Донбасі, таке рандеву є очікуванимта логічним. У той же час виникає питання щодо наявності нагальної потреби тадоцільності для проведення обговорення в «нормандському форматі», оскільки напорядку денному залишається та ж сама проблематика, яка піднімалася в минулому.Тобто, з моменту останнього рандеву якісних змін так і не відбулося. Більшетого, з’явилися новини стосовно того, що Франція вимагатиме від Українипоступок у питанні надання особливого статусу Донбасу та проведення наокупованій території виборів. Тому не дивно, що до берлінської зустрічі навітьсамі лідери «нормандської четвірки» ставляться доволі скептично.
У той же час варто розуміти, що сторони не могли недомовитися про рандеву, оскільки в результаті відмови кожна з них опинилася б,щонайменше, в невигідному становищі. Наприклад, у такий спосіб лідери Німеччинита Франції імітують активну діяльність щодо врегулювання конфлікту на Донбасі,демонструючи електорату «ефективність» власної зовнішньої політики. Росія немогла відмовитися від даної зустрічі, оскільки виглядала б як така, щоперебуває у світовій ізоляції. До того ж, її можна було б звинуватити у зривімирного процесу. Остання думка також стосується й України, яка, зрозуміло, єнайбільш зацікавленою в обговоренні стороною.
Але в цьому й полягає проблема анонсованої берлінськоїзустрічі. Для Ангели Меркель та Франсуа Олланда вона носить формальнийхарактер, тобто проводитиметься суто для «позначки», а Володимир Путін навряд чибуде налаштований на конкретний діалог щодо виконання останніх домовленостей уМінську. Тому не варто очікувати помітних зрушень у мирному процесі післярандеву в Берліні, оскільки сторони навіть елементарно не готові до реальногообговорення наявних проблем, не говорячи про пошук шляхів їхнього вирішення.Більше того, якщо дійсно матиме місце тиск на Україну з боку Франції щодопитань особливого статусу Донбасу та проведення виборів без виконання Росієюбезпекової частини Мінських домовленостей, то однозначно виникнуть сумніви щододоцільності такої зустрічі.
У той же час берлінське рандеву, безумовно, відображаєпевний позитив, оскільки сам факт його проведення є важливим. Це свідчить проте, що «українське питання» не знімається з порядку денного ЄС. Але все ж варторозуміти, що за відсутності хоча б найменшого зрушення у процесі мирноговрегулювання конфлікту на Донбасі, ефективність «нормандського формату» вчерговий раз буде поставлено під великий сумнів.