Вчорашній виступпрезидента Франції Франсуа Олланда на пленарному засіданні ПарламентськоїАсамблеї Ради Європи, безумовно, обурив українську громадськість, оскількиполітик зазначив, що для виконання Мінських домовленостей спочатку повинніпройти вибори на території так званих ДНР та ЛНР, а лише потім має відбутися відновленняукраїнського контролю над кордоном. У даній ситуації варто зауважити, що така думкане є новою, її неодноразово висловлювали й раніше, наприклад, міністрзакордонних справ Франції Жан-Марк Еро. Можна припустити, що обурення викликалане стільки сама ідея, а скільки її багаторазове публічне повторення тапедалювання.
Фактично, такий стан справ засвідчує те, що західніпартнери до цього часу не володіють чітким планом ефективної реалізації мирногопроцесу на Донбасі. Точніше, на їхню думку єдиним варіантом є формула «спочаткувибори, а потім – кордон». Але Брюссель відмовляється враховувати факт того, щовона не є прийнятною для Києва навіть суто з юридичної точки зору, оскількиодразу ж породжує питання щодо того, яким чином організовуватиметься процесволевиявлення, якщо на території квазіреспублік не діють ні українські органидержавної влади, ні законодавство. Ситуація з так званими «праймеріз» чіткодемонструє, який характер матимуть такі «вибори». Більше того, до їхорганізації, безумовно, долучиться Російська Федерація, що взагалі не єприйнятним, оскільки підриває саму логіку мирного процесу й дозволяє іноземнійдержаві фактично встановлювати свою юрисдикцію на українській території.
Загалом, можна зробити висновок, що ЄС прагне в будь-якийспосіб залагодити конфлікт на Донбасі, оскільки боїться його «заморожування». Уданому випадку для України навіть такий стан справ буде значно вигіднішим, ніжпроведення виборів до встановлення контролю над кордоном. Так, за умов «замороженого»конфлікту продовжуватиме зберігатися патова ситуація й існуватимутьквазіреспубліки. Але якщо Російській Федерації вдасться провести вибори наДонбасі за власними правилами, то Україна отримає готового «троянського коня». Київбуде змушений визнати результати організованого і проведеного під керівництвомМоскви «волевиявлення» та інкорпорувати до свого складу структури, які фактичноне будуть йому підконтрольні. Тому за такої ситуації навряд чи можна говоритипро адекватне вирішення конфлікту, оскільки, щонайбільше, будуть зняті йогосимптоми, але джерело залишатиметься, що в подальшому й використовуватиметьсяРосією задля постійного тиску на Україну.