Постання питання щодоостаточного виходу України з СНД стало закономірним з огляду на цілу низкунещодавніх подій та обговорення перспектив введення візового режиму зРосійською Федерацією. Варто зазначити, що фактично наша держава не є членомданої організації, оскільки вітчизняним парламентом не було ратифіковано ніПротокол до Угоди про створення СНД, ні Статут СНД. Але на Україну розповсюджуєтьсяряд міждержавних договорів, які були укладені в рамках Співдружності. Тому, завеликим рахунком, на даний момент вона, щонайбільше, зберігає за собою правоучасті в ряді структур організації.

            Загалом питання щодо повного виходу із СНД постало ще в2014 році у зв’язку з анексією Росією Криму. Україна відмовилася відголовування в організації та перейшла до формату спорадичної участі в роботідеяких її структур. З огляду на все вище зазначене, можна зробити висновок, щонаша держава перебуває в СНД виключно на добровільних засадах. Тому її повнийформальний вихід з організації лише засвідчить наявний стан справ.

            Звісно ж, одразу виникає питання стосовно подальшогоіснування угод щодо взаємної виплати пенсій громадянам та визнання дипломів, атакож про зону вільної торгівлі. Безумовно, українці, які проживають натериторії інших держав-членів СНД, можуть втратити пенсії та робочі місця, алеслід розуміти, що те ж саме очікує і громадян відповідних країн. Тому навряд чиварто очікувати раптових дій, перш за все, з боку Росії, оскільки жодна сторонане зацікавлена у такому сценарії розгортання подій. Також не варто акцентуватиувагу на угоді про зону вільної торгівлі, тому що вона фактично не працює і єза своєю суттю фіктивним документом. Яскравим прикладом цього є одностороннязаборона Росією транзиту українських товарів до Казахстану та Киргизстану. Лишез огляду на останній факт, можна сказати, що навіть в такому редукованому тасвоєрідному вигляді членство України в СНД не приносить їй жодних дивідендів.Це об’єднання не виконує функції діалогу рівних між собою держав, а фактично єплатформою для закріплення гегемонії Росії над рядом країн колишнього СРСР.

            Тому вихід України з СНД диктується суто раціональнимимотивами, оскільки, як було зазначено, її перебування в даній організації неприносить жодної користі, навіть у символічному плані. Більш ефективним вартовважати перехід до формату укладення цілої низки двосторонніх угод з тим жеКазахстаном, Киргизстаном і т. д., що дозволить Україні отримати реальнідивіденди, підтримувати прямі та адекватні партнерські відносини, а такожнівелювати раніше згадані можливі негативні наслідки після остаточної відмовивід членства в СНД.

СНДУкраїнаРуслан Сольвар