Як і очікувалося, вчора Верховна Рада прийняла постанову, в якій йдетьсяпро невизнання легітимності виборів до Державної Думи Російської Федерації, атакож всіх її майбутніх актів та рішень. Варто зазначити, що цей документ єзакономірним в контексті останніх подій та заяв. Але він не є такимоднозначним, яким може здатися на перший погляд, і приховує в собі ряд«підводних каменів».
Безперечно, даний акт маєважливе символічне значення, оскільки чітко засвідчує позицію українськогопарламенту стосовно питання Криму та російської агресії на Донбасі в цілому. Такожцю дію можна розцінити як своєрідну відповідь на закиди Москви щодонелегітимності виборів Президента України та Верховної Ради України восьмогоскликання. І, найголовніше, таке рішення повністю корелюється із суспільнимзапитом. Тому вище зазначена постанова є закономірним та логічним актом,оскільки спирається на існуючий політичний дискурс.
Але водночас такийдокумент можна сприйняти як занадто радикальну міру, яка не є доцільною вконтексті наявного стану справ у відносинах з Росією. Перш за все, коректнішевиголошувати протест виключно проти представництва окупованого Криму вДержавній Думі, оскільки в такий спосіб Москва прагне в черговий раз наголоситина легітимності інкорпорації півострову до свого складу. Але якщо вже вестимову про невизнання всієї нижньої палати російського парламенту, то кращеспиратися на абсолютно інші аргументи. Наприклад, слід звернути увагу на те, щопредставництво Криму було створено за рахунок зменшення квоти інших суб’єктівфедерації. Це свідчить про маніпуляцію чинної влади з виборчими округами. Такожварто зазначити й про відомості щодо фальсифікації даних стосовно результатівпо загальнонаціональному списку та явки виборців.
Тому коректніше підходитидо даного питання не лише з юридичної точки зору, а й з політичної. Загалом жевище зазначена постанова Верховної Ради може бути використана проти російськоїдипломатії, оскільки вона володіє важливим символічним значенням. Але слідвраховувати факт того, що її прийняття може негативно відобразитися на мирномуврегулюванню по Донбасу, тому що Москва однозначно відреагує на такий акт. Такожварто очікувати, що Захід не піде на повне невизнання всього складу ДержавноїДуми, а обмежиться виключно представниками Криму та Севастополя. Тому в даномувипадку дійсно, можливо, ефективнішим був би документ, який не визнавав виборилише на півострові або, якщо мова йде про нелегітимність всього складуДержавної Думи, спирався б не лише на юридичні, а й на політичні аргументи.