Нещодавно стало відомопро те, що Україна готує чи не найперший масштабний позов проти РосійськоїФедерації, який стосуватиметься порушення останньою Конвенції ООН з морськогоправа. Варто зазначити, що дана ситуація демонструє значне пожвавлення вітчизняноїдипломатії, яке, так би мовити, давно напрошувалося на фоні цілого рядузовнішньополітичних провалів Москви.

            Перш за все, слід згадати факт того, що в серпні цьогороку Росія програла ЄС другу поспіль справу проти ЄС у рамках СОТ. Відповідно щетоді велася мова про небезпеку такого провалу, оскільки він міг статипрецедентом для організації судових позовів за участю менш потужних держав.Зрозуміло, що в першу чергу малося на увазі збільшення тиску на Росію саме врамках СОТ. Але, як виявилося, вище зазначена поразка Москви призвела не простодо створення небезпечного прецеденту, а й до його розширення. Це, відповідно,отримало своє відображення у підготовці позову від України.

            Варто розуміти, що такий крок стане пробним каменем длявітчизняної дипломатії. Більше того, від нього може залежати сама імовірністьподальшого нарощення успіхів у протистоянні з Кремлем на міжнародній арені. Неслід забувати про те, що питання порушення Росією морських кордонів України єне єдиною наявною на сьогоднішній день проблемою. У даному контексті вартозгадати необґрунтованість транзитних обмежень для Києва з боку Москви. Саметому підготовка судового позову до Міжнародного трибуналу ООН проти Росії станесвоєрідним «Рубіконом» для України.

            Загалом варто зазначити, що причину такої активізаціївітчизняної дипломатії слід шукати не лише суто в зовнішньополітичних фіаскоКремля, а й у відверто агресивних діях останнього. Сюди слід віднести численніспроби демонтувати «нормандський формат» та вивести Київ з переговорногопроцесу, а також вже традиційне «розкручування» ситуації навколо так званого«кредиту Януковича». Фактично позов України до Міжнародного трибуналу ООН варторозцінювати як адекватну відповідь на звернення Росії до Високого суду Лондоназ питання вище згаданого «боргу».

            Наостанок, слід зазначити, що вітчизняна дипломатіяперебуває на правильному шляху, оскільки починає здійснювати послідовний тискна Москву, переводячи боротьбу у правову площину, в якій, як відомо, остання єслабкою через створені власноруч прецеденти. Тому в подальшому варто очікуватипозитивних результатів за умови продовження систематичного і, найголовніше,грамотного відстоювання власної позиції на міжнародній арені.

Відключити