18 вересня 2016 року вРосії пройдуть чергові вибори до Державної Думи. Варто зазначити, що вони маютьважливе політичне значення не лише для Кремля, а й для Києва. Вперше відокупованих територій Криму та Севастополя обиратимуться депутати до загальнонаціональногопредставницького органу. Відповідно, саме це й привертає увагу українськоїгромадськості і політиків, оскільки в такий спосіб Росія намагається здійснитидодаткову «легітимацію» анексії півострову.
Таке прагнення, безумовно, є логічним та закономірним уконтексті загальної лінії політики Кремля, спрямованої на інкорпорацію Криму тайого перетворення в типову «імперську провінцію» як у соціальному, так і вполітичному плані. Проте якщо для «внутрішнього споживача» введенняпредставників півострова до Державної Думи і може здатися легітимацією анексії,то в міжнародному аспекті даний крок навпаки є програшним, оскільки викликаєпротест не лише України, а й Заходу в цілому. Зрозуміло, що факт невизнаннявиборів у Криму світовою спільнотою мало цікавить Москву, але він однозначно впливатимена роботу майбутнього парламенту, оскільки депутатські мандати представниківокупованих територій просто не визнаватимуться цілою низкою країн.
Існує думка про те, що проведення вище зазначених заходівна півострові призведе до автоматичної втрати легітимності всією ДержавноюДумою. У даному випадку беруться до уваги деякі норми виборчого законодавстваРФ, які забороняють обиратися особам, які мають громадянство іншої держави.Навіть якщо гіпотетично допустити наявність українських паспортів у кандидатіввід Криму та Севастополя, то можна вести мову лише про незаконність їхньогообрання, а не майбутньої Думи в цілому.
Загалом проблема визнання/невизнання виборів у Кримулежить зовсім в іншій площині. Слід звернути увагу на те, що виводити данеположення варто із самої підготовки до парламентських виборів. Справа в тому,що із анексією Криму та Севастополя кількість місць у Державній Думі залишиласята ж сама. Тобто, здійснюючи маніпуляції з виборчими округами, Москва зменшилаквоту інших суб’єктів федерації. Тому представництво Криму та Севастополя вросійському парламенті буде не власним, а, так би мовити, запозиченим чи навітьвкраденим.
Таким чином, варто зазначити, що обґрунтуваннялегітимності обрання майбутніх представників Криму та Севастополя (а можливо йДержавної Думи в цілому) слід будувати не суто на юридичних аргументах, а йвраховувати політичні. У даному випадку – це перенарізка виборчих округів увигідний для чинної влади спосіб.