Не так давно сталовідомо, що перший та третій президенти України відвідали Стамбул та провелизустріч із константинопольським патріархом Варфоломієм. Варто зазначити, щоданий візит не є першим. Безперечно, головною метою поїздки було обговоренняідеї надання автокефалії православній церкві в Україні. Але, не дивлячись нате, що це питання має широку підтримку серед суспільства, його реалізація втакому обсязі є доволі складною та проблематичною.

            Автокефалія – це повна адміністративна незалежністьоднієї помісної церкви від інших. Тому в разі надання такого статусу,українське православ’я зрівняється у правах з російським. Відповідно, Московськийпатріархат однозначно не визнає такий стан справ, оскільки в цьому випадку вінвтратить свої приходи на території нашої держави. Зрозуміло, що це означатимене лише зниження фінансових надходжень, а й падіння впливу як в Україні, так іу православному світі загалом. До надання автокефалії Київському патріархатутакож не готові й інші помісні церкви, оскільки такий крок може вплинути нарозстановку сил між ними.

            Тому з огляду на можливу протидію Московського патріархатута консерватизм православних ієрархів, іноді розглядають інший, більшкомпромісний варіант, а саме – надання автономії. На даний момент такимстатусом користується Українська православна церква Московського патріархату,яка, відповідно, перебуває у підпорядкуванні останнього. Власне проти такоїситуації й ведеться боротьба, оскільки вище зазначена організація вважається«п’ятою колоною» в умовах російської агресії на Донбасі. У даному контекстіварто вести мову про визнання Української православної церкви Київськогопатріархату і її переведення під юрисдикцію Константинопольського патріархату.Така практика має місце в Естонії, де з 1996 року діють дві церкви. Одна(Апостольська) підпорядковується Константинополю, а інша – Москві. Зрозуміло,що це не знімає всіх суперечностей, але встановлює певний баланс сил. Протенавіть таке рішення не розв’язує проблему існування інших українськихправославних церков, наприклад, тієї ж УАПЦ.

            Таким чином, можна зробити висновок, що ні незалежність,ні автономія Київського патріархату не вирішують цілу низку питань – починаючивід елементарного визнання іншими помісними церквами, закінчуючи глибокимрозколом православ’я на території України. Саме тому надання автокефалії УПЦ КПсупроводжується низкою дискусій та суперечок, оскільки необдуманість кожногокроку в межах цієї проблеми може призвести до появи потужних релігійнихконфліктів.

православна церкваавтокефалія