Декількаднів назад, коли почалася нинішня ситуація із закриттям адміністративногокордону у Криму, в деяких російських одіозних ЗМІ з’являлося повідомлення щотака ситуація є наслідком діяльності так званої диверсійної групи з України.Але в подальшому ця позиція не отримала розвитку. Зараз ми маємо змогуспостерігати її «відродження», проте вже на офіційному рівні. Тому слідрозглянути причини такого різкого повороту Кремля.
Перш завсе, варто розуміти, що російський лідер незадоволений нинішнім станом мирноговрегулювання на Донбасі, оскільки прагне отримати більшого. Тому його заявищодо відсутності потреби провести зустріч у нормандському форматі єзакономірними. Фактично це зайвий раз підкреслює агресивну природу політикиКремля, а також засвідчує те, що ефективність мирного врегулювання насправдізалежить не від Києва, а від Москви, яка й продукує нові конфлікти на територіїУкраїни. Створюючи ситуацію з, так би мовити, «українськими» диверсантами,Путін намагається дискредитувати Київ, повністю переклавши на ньоговідповідальність за зрив мирного врегулювання. Цікаво, що спроби показати себе«жертвою» Росія здійснювала ще в серпні 2014 року. Тоді з’явилися повідомлення,що українська артилерія «обстріляла» територію РФ поблизу станиці Мітякінської.Тому для Кремля такі прийоми не є чимось незвичним і їх варто було очікувати вконтексті останніх подій.
Роздмухуванняданого інформаційного приводу також можна пов’язати із підготовкою допроведення стратегічних командно-штабних навчань «Кавказ-2016» та ротацієюросійських військ у Криму. Загалом, зараз ми стаємо свідками поступовогоперетворення півострова на ізольовану військову базу. Саме тому й відбуваєтьсяцілеспрямоване залякування населення, яке, боячись міфічної українськоїзагрози, легітимує мілітаризацію Криму. Також це все підкріплюється згортаннямтуристичної активності. Відповідно, півострів перетворюється на типовуросійську провінцію – як в економічному, так і в політичному відношенні.
Томуслід зазначити, що не дивлячись на проведення аналогій з Майнільськимінцидентом (провокативні дії СРСР, які стали приводом для війни з Фінляндією),повномасштабних бойових дій очікувати не варто. Путіну на даний момент потрібнолише певне загострення ситуації з метою дискредитації Києва та зміни нормандськогоформату на свою користь задля диктування вигідних йому умов мирноговрегулювання на Донбасі.