Усуботу відбувся замах на лідера так званої ЛНР Ігоря Плотницького. Зрозуміло,що дана новина не лише зацікавила, а й певним чином викликала позитивні настроїв українському суспільстві, оскільки мали місце повідомлення щодо загибелісепаратиста. Як стало відомо згодом, лідер ЛНР залишився живий і навіть записаваудіозвернення. Але питання щодо ініціаторів замаху та його можливих наслідківзалишається відкритим.
Перш завсе, варто звернути увагу на те, що вибуховий пристрій знаходився не вавтомобілі, а був прикріплений до стовпу повз якого й проїжджав ІгорПлотницький. Тому можна припустити, що ініціатори прагнули не ліквідації главиЛНР, а переслідували інші цілі. Наприклад, залякати, подати певний сигнал тощо.Звісно ж, могла мати місце звичайна халатність. Але в будь-якому разі, якщоініціатори прагнули смерті ІгоряПлотницького, то вибухівку було б закладено безпосередньо в автомобіль (наприклад,як у вбивстві Павла Дрьомова – одного з відомих луганських сепаратистів).
Далівиникає питання щодо того, хто ж стоїть за скоєним замахом. З огляду на вищесказане, слід розглядати два варіанти: «свої» або Росія. Перший полягає в тому,що глава ЛНР має конфлікти з лідерами місцевих бандитських формувань щодо сфервпливу та розподілу ресурсів. Відповідно Плотницькому могли в такий спосіб«делікатно натякнути» стосовно перевищення своїх «повноважень». Даногоположення стосується й другий варіант. Але спецслужби Кремля, організувавшизамах, могли нагадати лідеру ЛНР долю Олексія Мозгового і, таким чином, упередитипершого від різного роду провокативних заяв та дій.
Загаломварто зазначити, що офіційні інформаційні структури ЛНР одразу ж заявили проподальшу підтримку мирного процесу на Донбасі. Тому це виключає участь Києва взамаху на Ігоря Плотницького, який для першого є відверто невигідним, оскількиставить під загрозу попередні напрацювання.
Убудь-якому разі дана подія засвідчила або факт того, що в ЛНР відбуваєтьсяпротистояння між лідерами бандитських формувань і позиції Ігоря Плотницького неє міцними, оскільки він не може організувати власну безпеку, або те, що Кремльмає намір змінити свою політику по відношенню до окупованих територій Донбасу.Відповідно, Київ має враховувати це і зважати на нові обставини, які можутьвиникнути у подальшому.