Минулого тижня Фонд держмайна України провалив конкурс зпродажу Одеського припортового заводу. Для участі у конкурсі не було поданожодної заявки.
Серед причин такої ситуації представники Фонду вказалина: боргперед Group DF, суди з компанією "Нортіма" (компанія Ігоря Коломойського) , обмеження на репатріацію дивідендів, відсутність податковихпільг і преференцій для інвестора, зависока ціна на тлі озвучених вище проблемзаводу та загальних політичних і економічних ризиків країни. Чиновники стверджують, що всі ці негативні чинникивідлякують потенційних інвесторів. Враховуючи наявність зазначених проблем,ціна ОПЗ є завищеною, а тому треба сформувати нову ціну з огляду на існуючіризики.
З одного боку, все правильно, аджепродаючи товар з браком, продавець має враховувати вартість дефекту в кінцевійціні даного товару. Але така очевидна і прямолінійна логіка не є зобов’язуючою.Тим більше, якщо йдеться не про дрібницю за кілька гривень, а про стратегічнийоб’єкт з початковою вартістю в більш як 13 мільярдів гривень. В даному випадкуціна наявних ризиків складатиме для бюджету не мільйон і не десять чи навітьсто мільйонів – мова йде радше про мільярди. Тому спрощений підхід увідповідній ситуації, мовляв, є недоліки – забирайте дешевше, неприпустимий.Відповідальна позиція державних менеджерів мала б полягати в роботі надусуненням тих ризиків, які піддаються усуненню в осяжній перспективі(наприклад, проблеми з компанією Коломойського, борги ОПЗ, податкові пільги дляінвесторів тощо). Підготовка державного підприємства до продажу – це не лише «паперова»робота, а, передусім, забезпечення умов, які дозволять уряду продати об’єкт якомогавигідніше. Цю максиму чиновникам варто було б добре засвоїти надалі, аби великаприватизація в Україні не принесла мізерну користь державному бюджету.