Розгляд будь-яких проблем, навіть найбільш вузьких іприватних, крізь таку ж вузьку і локальну оптику часто загрожує адекватномурозумінню контексту, в якому ці проблеми виникають. В таких випадках говорять:не бачити лісу за деревами. Особливо небезпечна подібна короткозорість, колимова йде про суспільно значимі події і процеси. Але протилежність даногопідходу, за якої конкретні проблеми, що потребують конкретних професійних рішень,штучно універсалізуються, є не менш загрозливою для суті справи.
Вчора в Києві сталася трагічна подія – загинув журналістПавло Шеремет. Безумовно, крім невимовного горя для його близьких, рідних, знайомих,схвильованості всієї журналістської спільноти, сплановане вбивство Павла багатоговорить і про ситуацію в країні: розгул криміналу, атмосфера безкарності,відсутність гарантій безпеки і свободи професійної діяльності тощо. Все цехворобливі симптоми суспільства, в якому ми всі живемо, та водночас за станякого всі несемо свою долю відповідальності. І в цьому сенсі особисто менеприкро вражає поведінка багатьох публічних осіб, які трагічну завчасну смертьПавла Шеремети тут же перетворюють на черговий привід для свого власного піару.Осіб, які ще до висунення слідством офіційних версій убивства встигли знайти,засудити і навіть словесно покарати винних: владу, режим, правоохороннусистему, президента і т.д. Але навряд це бодай краплею допоможе урозслідуванні, пошуку вбивць і встановленню справедливості. Так само всі ціпатетичні промови не зарадять встановленню порядку і безпеки в суспільстві.Іноді здається, що атмосфера суспільної небезпеки і безкарності не така вже йвелика проблема у порівнянні з навіженим цинізмом багатьох представників нашогосуспільства.