Днями Всесвітнє антидопінгове агентство ( WADA ) оприлюднилопідсумки незалежного розслідування у справі російських атлетів щодо вживанняними заборонених допінгових препаратів під час олімпіади в Сочі. Голова агентстваРічард Макларен офіційно заявив, що вживання спортсмена допінгу контролювалосядержавою, зокрема Міністерством спорту та ФСБ.
Однак Володимир Путін назвав ці заяви «втручаннямполітики в спорт», намаганням дискредитувати російських легкоатлетів і російськийспорт загалом. Зрештою, нічого нового. Маємо стандартне виправдання задопомогою перекладення своїх гріхів на ворожу політику агресивного Заходу, якийрізними шляхами намагається підважити велич «руского міра». Та попри типовуповедінку відстоювання власної манії величі, кожного разу важко припинитидивуватися зашкарублому цинізму і подвійним стандартам російської влади.Виходить, що прийом спортсменами заборонених речовин під повним контролем урядуі ФСБ – це не втручання політики у спорт, а от об’єктивне встановлення цьогофакту – політизація, за якою стоїть недружня рука Заходу. Просто якийсьсюрреалізм. Із помпезного символу відродженої і могутньої путінської Росії, ізгучного загальнонаціонального тріумфу сочинська олімпіада перетворилася наяскравий символ авторитарної показухи. Вона продемонструвала, наскільки штучнимє авторитет країни, яку Путін «підняв із колін». Велич сучасної Росії – це тількимасове уявлення, яке Кремль постійно вводить росіянам ін’єкціями зовнішніхвійн, пропаганди і допінгів. Суспільство, що не визнає власних пороків,насправді є слабким суспільством, приреченим на існування в паралельному, аголовне не здатному до розвитку світі.