Днями соціологічна група «Рейтинг» опублікувалирезультати опитувань громадської думки з приводу підтримки найбільш відомихполітичних діячів України. Результати, м’яко кажучи, вражаючі. Жодна публічнаособа не має суспільної підтримки, яка б перевищувала негативне ставлення донеї з боку громадян. Наприклад, львівського мера Андрія Садового підтримує 33%опитаних, тоді як 48% - ні. До Юлії Тимошенко схвально ставляться 23% респондентів,натомість 68% дали очільниці «Батьківщини» негативну оцінку. Лідером антипатійукраїнців наразі залишається екс-прем’єр Арсеній Яценюк, погане ставлення доякого мають аж 87% громадян при 6% підтримки. Винятком із загальної картинипоки що залишається лише Надія Савченко – у неї одної підтримка перевищуєнесхвалення (45% проти 34% відповідно).

Таким чином, суспільство тотально не довіряє своїй власнійеліті. І парадокс в тому, що в міжусобній боротьбі за більшу народну любов цяеліта провокує ще більшу ненависть до себе. Розраховувати на те, що політичнаверхівка враз змінить свої установки і пріоритети на краще, мабуть, недоводиться. Тож доля країни сьогодні де-факто в руках самоорганізованих  громад, які мають активізуватися довколаспільного вирішення, насамперед, важливих локальних проблем. Досвідсамоорганізації і громадянської активності в наших умовах є найліпшимзапобіжником від негативних наслідків патріархальної політичної традиції, колився надія і влада покладається на політичних вождів-демагогів, які грають нанастроях і почуттях суспільства у своїх власних інтересах. Нова політична елітаУкраїни повинна формуватися саме на базі цього досвіду. Цей шлях довгий іскладний, але навряд очікування змін у свідомості наявної еліти складає йомугідну альтернативу.