Після оприлюднення результатів британського референдуму вУкраїні очікувано прокотилася нова хвиля песимізму. Політики в унісон говорятьпро негативні наслідки Brexit для нашої країни. І дійсно, без Британії, яка завждирішуче підтримувала Київ у євроінтеграційних намірах і боротьбі з російськоюагресією, Європейський Союз суттєво змінить зовнішні і внутрішньополітичніпріоритети. І Україні в цих пріоритетах буде відведено значно менше місця, ніжраніше. Так, ЄС входить в глибоку кризу свого існування. Так, Росії цейсценарій грає на руку. І, так, підтримка Києва у протистоянні з Москвою можезменшитися. Та чи означає це незворотно трагічний наслідок для України?
Насправді, процеси, які відбуваються нині в Європі ісвіті загалом, доволі закономірні і об’єктивні. Існуючі проблеми назрівалищонайменше десятиліттями. І ми від само початку поводили себе вкрай наївно,коли розраховували на всеосяжну і безстрокову підтримку Заходу. Але требарозуміти, що за будь-яких обставин Україна не могла вічно залишатися темою № 1європейської політики, так само, як не могли без кінця тривати антиросійськісанкції. З одного боку, підтримка ЄС певний час давала змогу стримувати діїРосії, а з іншого – ця сама зовнішня підтримка ніколи не мотивувала нас пропонуватиі втілювати в життя власні стратегії врегулювання конфлікту. Тому відволіканняЗаходу від української проблеми не залишить нам іншого виходу, окрім як іти наприйняття складних і непопулярних, важких, але потрібних рішень. Іншими словами,сьогодні варто не стільки розчаровуватися в комусь, робити невтішні прогнози іопускати при цьому руки, скільки тверезо оцінити наші реальні можливості і,виходячи з них, вирішувати проблеми безпеки і внутрішнього суверенітету. Погіршеннязовнішньополітичних умов слід сприймати не як суворий вердикт, а як стимул длявнутрішніх перетворень, які здатні стати найнадійнішою запорукою успішноговирішення конфлікту з Росією.