Якою буде нова система правосуддя в Україні?

Ухваливши зміни доКонституції в частині правосуддя, український парламент зробив крок, якогодесятиліттями очікувало суспільство. Подальша імплементація цих змін дозволитьне тільки гарантувати людям надійний захист їх прав і свобод, підвищити рівеньсуспільної справедливості і довіри, але й покликана вирішити фундаментальнупроблему вітчизняної економіки – незахищеність суб’єктів підприємницькоїдіяльності як національної, так і іноземних юрисдикцій. Без цього Україна ніколине стане інвестиційно привабливою для капіталовкладників з усього світу.

За останніх двароки в Україні було сформовано чимало нових і реорганізовано вже існуючихправоохоронних структур, передусім, по боротьбі з корупцією. Мова йде проНаціональне антикорупційне бюро, Національне агентство запобігання корупції,Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру, реформування ГПУ, розпочатий процесформування Державного бюро розслідувань, та ін. Але жоден з цих органів не єтією інстанцією, яка приймає остаточні рішення в тих чи інших справах, заключнеслово завжди за рішенням суду. Якою б продуктивною не була робота органівслідства і прокуратури, відсутність прозорих та неупереджених судів автоматичнопозбавляє всю правоохоронну систему шансів на результат. Якби не старалосяНАБУ, ГПУ чи НАЗК, та якщо судді-корупціонери випускатимуть на волюкорупціонерів-чиновників, сепаратистів та люстрованих посадовців, ці стараннязавжди сходитимуть нанівець. Відтак реформа правосуддя і судочинства в нашійкраїні є кульмінацією перетворення всієї правоохоронної системи в інститут, щопокликаний захищати верховенство права, а не обслуговувати приватні інтереси.

Мета реформи і їїголовний очікуваний результат – деполітизація судової влади і подоланнятотальної корупції в судах. Для цього новим Законом «Про судоустрій і статуссуддів», який ухвалений для практичного втілення конституційних змін,передбачено ряд нововведень. Зокрема, для мінімізації корупційних чинниківсуддям буде підвищена заробітна плата, яка в середньому зросте у 6 разівпорівняно з теперішніми окладами. Однак паралельно з цим служителям Фемідизначно обмежать імунітет, дія якого відтепер поширюватиметься на суддіввиключно в рамках прийнятих ними рішень. Водночас притягувати суддів довідповідальності стане набагато простіше, насамперед, завдяки спрощеннюмеханізму арешту працівників судової влади. Сьогодні ця процедура надтоускладнена, суддю не можна арештувати і притягнути до відповідальності бездозволу Верховної Ради.

Рушійною силоюоновлення кадрового складу судів стане спосіб обрання суддів на посади. Новимзаконодавством передбачено конкурсний відбір кандидатів, який, окрім Вищоїкваліфікаційної комісії, проводитиметься також представниками громадськості –Громадською радою доброчесності. Залучення останньої дозволить зробити процесвідбору максимально публічним і підконтрольним громадянському суспільству. Посуті, конкурс охоплюватиме три аспекти: професійний, антикорупційний таетичний. Доводити свою професійну придатність будуть як судді, що призначаютьсяна посаду вперше, так і ті, хто продовжуватиме службу надалі. Суддівськаатестація і переатестація є своєрідною альтернативою естонській моделірадикальної судової реформи, за якої одразу звільняються всі судді. Натомість,аби запобігти колапсу вітчизняного судочинства, більш доцільно запровадитимеханізм, за якого судді не звільнятимуться тотально, а матимуть право довестивласну професійну придатність і продовжити працювати. Адже немає сумніву, що вукраїнських судах є чимало високопрофесійних кадрів, які можуть принести щечимало користі суспільству.

Окремий блокновацій складають норми і механізми попередження корупції. Тепер судді будутьзобов’язані доводити законність не тільки власних доходів, але й доходів своєїсім’ї. Невідповідність способу життя законним доходам судді та членів йогородини є підставою для звільнення працівника юстиції. Крім того, громадськийконтроль за суддями стане можливим завдяки запровадженню публічного доступу доїх досьє.

Позитивним моментомреформи також є скасування випробувального терміну для суддів, що частовикористовувалося як засіб політичного тиску на них. Однозначною перевагоюнововведень можна назвати і можливість адвокатам та науковцям обіймати посади всудах вищих інстанцій, що раніше було дозволено лише кандидатам із суддівськимстажем.

Реформоюпередбачено скасування спеціалізованих (Вищого господарського та Вищогоадміністративного) судів і створення Антикорупційного (займатиметься справами,які розслідує НАБУ) та Патентного (захист прав інтелектуальної власності)судів. Конкурсний відбір до Антикорупційного і Конституційного Суду будепроводитися за особливою процедурою, а до складу першого зможуть входити такожіноземні громадяни. Натомість функції ліквідованих спеціалізованих судіввиконуватимуть окремі палати модернізованого Верховного Суду, якому повернуть повноваження,урізані за часів президентства Януковича.

Одне з центральнихмісць у процесі перезавантаження судової системи України посідає відокремленняостанньої від впливу політичних органів – парламенту, уряду і президента. Так,функції з утворення, реорганізації та ліквідації судів (нині прерогатива главидержави), а також кадрові питання, такі як призначення, перепризначення,переведення суддів (на сьогодні знаходяться в компетенції президента іВерховної Ради) будуть повністю передані під юрисдикцію новоствореної Вищоїради правосуддя, яка замінить Вищу раду юстиції. На відміну від ВРЮ, членівВищої ради правосуддя обиратимуть за іншим алгоритмом, який передбачаємінімальну кількість представників від парламенту і президента, і максимальну –від органів суддівського, адвокатського, прокурорського самоврядування таз’їзду представників юридичних вузів.

Безумовно, як ібудь-які системні зміни, реформа правосуддя в Україні не позбавлена і певнихнедоліків. Серед них критики вказують на нечіткі критерії відбору суддів,невизначеність конкретних строків утворення антикорупційного суду, звільнення лишечастини працюючих суддів, а не всіх одразу, адвокатська монополія на деякі видипослуг тощо. При цьому окремі зауваження щодо посилення президентського впливу насудову гілку влади навряд можна назвати обґрунтованими. Наприклад, зміни доКонституції в частині правосуддя передбачають позбавлення президента правастворювати і ліквідовувати суди. Однак ця норма вступає в силу лише протягомнаступних півтора року, не пізніше 31 грудня 2017-го, тож дехто обуривсяфактичним збереженням відповідних повноважень у глави держави. Своєю чергою,скептики переважно замовчують причину такого відтермінування – проведенняадміністративно-територіальної реформи в Україні в рамках децентралізаціївлади. У статті 125 Конституції зазначено, що система судів загальноїюрисдикції будується на принципах територіальності. Відтак абсолютно логічноспочатку визначитися з адміністративними межами територіальних одиниць,об’єднати громади, територіально оптимізувати юрисдикції судів, а вже потімнадати право новим структурам створювати нові суди. Інше зауваження, яке можнапочути від окремих політиків, стосується підвищеного впливу президента на з’їздсуддів, який обиратиме найбільше членів Вищої ради правосуддя. Але одразупостає питання: про який вплив йде мова, якщо цих же суддів відбиратимуть наскрупульозних відкритих конкурсах? Тобто насправді питання полягає в тому, щобзабезпечити справедливі конкурсні відбори, які повністю контролюватимутьсяпредставниками громадськості. І сприяти цьому мають абсолютно всі, для коговажливим є створення професійних некорумпованих судів у нашій країні.

Насамкінець, сліднаголосити, що запущена судова реформа має свої недоліки, проте без політичноангажованої критики ці вади затьмарюються на фоні її переваг.