Засідання погоджувальної ради парламенту, призначенняякої полягає в попередньому обговоренні порядку денного пленарних засідань, вжедавно перетворилося на змагання в акторській майстерності. Замість того, щобузгоджувати позиції, народні депутати використовують засідання як публічниймайданчик для піару, а замість фахових коментарів роздають перед камерамипопулістські рецепти щастя або просто критикують опонентів. Тож не дивно, щоробоча група Європарламенту, яка займалася моніторингом роботи Верховної Ради,з-поміж багатьох інших рекомендацій для реформування українського законодавчогооргану вказала і на бажаність проводити погоджувальну раду без камер. Поясненняпросте: парламентарі надто зловживають популізмом, маючи медійний доступ допубліки.
Ця тема знову вислизнула у публічну площину з подачіспікера ВР Андрія Парубія, який на сьогоднішній погоджувальній раді, послухавшивиступ Юлій Тимошенко, вказав на слушність поради європейців.
Те, що наша політика рясніє популістами, вплив ікількість яких, на жаль, зростають, ні для кого не секрет. Однак треба визнати,що конкретних і швидких ліків від популізму не існує, тому часто боротьба зцією хворобою своєю недолугістю мало чим відрізняється від недолугостіпопулістських вистав. Тільки-но задумайтесь над формулюванням: обмежити доступЗМІ до публічного засідання парламентарів через… популізм. Мабуть, історіяутисків свободи слова ще не знає прецеденту, коли щось схоже було підставою дляобмежень доступу журналістів до роботи загальнонаціональних представницькихустанов.
Мабуть, рішення проблеми лежить десь в іншій площині.Політиків, які не відповідають за те, що говорять, можуть виправити лише ті,хто їм довіряє і обирає їх до влади. Якщо хтось голосує за кандидатів, щовміють тільки говорити, значить цей хтось має повне право отримувати результатсвого вибору – тішитися солодкими промовами своїх обранців. Що ж, демократія…