Роль політичної опозиції в нормальних умовах полягає у відстоюванні альтернативної програми розвитку держави і суспільства, яка конкурує з програмою провладних сил.

 Опозиція - це політичні опоненти влади, які відстоюють інакші пріоритети, ніж влада, але завжди діють в інтересах суспільства незалежно від того, йде мова про ініціативи провладних політиків чи ні. Натомість в Україні опозиція - це завжди критиканство, популізм і гра на помилках влади. При цьому немає жодного значення, які рішення пропонує остання - всі вони будуть відкинуті опозиціонерами тільки тому, що владу нізащо не можна підтримати. Навіть, коли мова йде про рішення, на які суспільство чекає десятиліттями. 
Судову реформу українці чекають вже багато років. І от, коли настав момент її запуску в парламенті, славнозвісні реформатори з деяких парламентських фракцій, які заробляють симпатії виборців проєвропейськими гаслами, банально відмовляються підтримувати зміни до Конституції в частині правосуддя, прикриваючись тим, що ці зміни не ідеальні. Безумовно, реформа не досконала, однак вона є величезним кроком вперед у порівнянні з тим, що ми маємо зараз. А позиція новоспечених опозиціонерів - банальний цинізм, намагання в усьому знайти ложку дьогтю, аби заробити додаткові рейтингові бонуси на критиці влади. Схоже, хвороба української опозиційності заразлива, і передається навіть затятим "реформаторам" і "євроінтеграторам".
опозиціясудова реформа