Повернення Надії Савченко на Батьківщину виявилосянесподіванкою абсолютно для всіх, навіть для її адвокатів. І це зрозуміло, аджеподія резонансна, подібні заходи завжди краще коментувати постфактум, так бимовити, щоб не зурочити.
Тож після двох років російського полону українськальотчиця таки повертається додому. Важко навіть уявити емоційний стан їїматері, сестри та друзів. За повернення Надії вболівала вся країна, і теперможемо всі разом відсвяткувати маленьку перемогу – подвиг людини, яка вистоялаперед великою імперією.
Одночасно з вильотом Надії до України в РФ відправився ілітак з помилуваними російськими ГРУшниками. На прикладі двох повернень можнапобачити різницю у ставленні двох суспільств до війни на Донбасі та їїучасників. Якщо для України прибуття Савченко – подія загальнонаціональногомасштабу, символ стійкості, мужності і перемоги, топ-новина всіх вітчизнянихЗМІ і тема для всіх публічних заяв і обговорень на найближчі дні, то в Росії –майже повний штиль. Як вдало хтось нещодавно підмітив, для Росії українськіпоразки стали важливішими за власні перемоги. Враховуючи неспівмірністьсимволічної ваги постаті Надії Савченко і російських військових, можнапередбачити, що цей обмін буде сприйнятий у російському суспільстві як поступкаКиєву і прояв слабкості Москви. Не розуміти цього у Кремлі не могли, тож теперпостане необхідність компенсувати черговий присмак поразки. Як саме Путін церобитиме, залишається тільки здогадуватися.
Так чи інакше, а задарма Москва не робить непопулярнихкроків. Швидше за все, логіка керівництва РФ проста: піти на поступки Україні,аби символічним жестом пом’якшити позицію Заходу в ході переговорів про виборина Донбасі і, звісно, в питанні санкцій. Та яким би не був розклад на шахівницівеликої політики, сьогодні Надія Савченко вперше за два роки ступила на ріднуземлю. Полон закінчився визволенням нашої героїні. Війна закінчиться нашоюперемогою! З поверненням на Батьківщину, Надіє!