Остання зустріч «нормандської четвірки» в Берлінітрадиційно не принесла жодних результатів. Глави МЗС чотирьох держав вкотреозвучили свої позиції, які знову виявилися антагоністичними.
Позиція ключового гравця мінського процесу – Росії –передбачає лише комплексне вирішення всіх питань. Тобто Україна має провести наДонбасі вибори, закріпити особливий статус регіону в Конституції, а такожзабезпечити амністію бойовикам. Міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров давчітко зрозуміти, що Москва піде на поступки лише в разі реалізації всіх зазначенихкроків, а не лише деяких із них.
Зрозуміло, що всі ці рішення повинна ухвалювати ВерховнаРада України. Однак, якщо подивитися на хід голосувань за останній час, станеочевидно, що на ухвалення настільки резонансних в суспільстві рішень годі йсподіватися. Парламент не може прийняти навіть нагальні закони для подальшоїспівпраці з МВФ, не кажучи вже про більш політизовані акти. До того ж гучнийсаботаж законодавчих рішень в рамках Мінського процесу є золотою жилою дляпідвищення партійних рейтингів багатьох опозиційних сил, представлених у Раді. Існуванняж таких аргументів чи засобів впливу, які здатні переконати більшість політиківі партій проголосувати за ту ж амністію, можна сміливо виключити.
Відтак висновок простий і очевидний: або Україна муситьофіційно відмовитися від Мінського формату, запропонувавши йому альтернативу,або змінити чинний парламент на більш консолідований в цьому питанні. Існуватиразом вони не можуть.