Сьогодні новий український урядприступив до повноцінного виконання своїх обов’язків. Немає сенсу заперечувати,що Кабмін Гройсмана починає роботу в складних економічних і, насамперед,політичних умовах. Якщо уряд Яценюка на час свого призначення мав високийкредит довіри у суспільстві та більше трьохсот голосів коаліційної підтримки упарламенті, то нічого цього у нового прем’єра немає. На відміну від урядуЯценюка, в якому значну частину міністерських портфелів отримали запрошенііноземці і технократи, що надавало урядовій команді певної «родзинки», урядГройсмана майже цілком політичний і малопримітний з точки зору особистостей. УрядЯценюка починав роботу на фоні ейфорії від перемоги Майдану і консолідаціїсуспільства довкола боротьби з російською агресією. Натомість уряд Гройсманабере старт в умовах зростання соціальної напруги, невдоволеності населенняпогіршенням умов життя та відсутністю реформ. Кабмін Яценюка, в кінцевомупідсумку, не зміг знайти порозуміння з парламентом при тому, що опозицією уВерховній Раді довгий час був лише Опозиційний блок. Водночас Кабміну Гройсманадоведеться працювати з парламентом, в якому більшість фракцій сьогодніоголосили себе опозицією до влади.
В уряду Гройсмана немаєсуспільної довіри і політичної підтримки, яку свого часу мав Яценюк. Алерізниця в наборі стартових умов у жодному випадку не може виправдовуватинеобхідність додаткового часу для «розкачки», входження в курс справ і т.д.,мовляв, ми ж тільки прийшли, дайте нам час, зважте на наслідки дій «попередників»тощо. Кабмін Гройсмана не має ані часу, ані підстав для виправдання. Все, щойому залишається в таких умовах, - діяти швидко і ефективно, діяти так, щоб недавати популістам можливості задурити голови громадянам, так, щоб результатироботи були очевидними для українців, а не залишалися гарно оздобленимипромовами. Без цього новий уряд – це камікадзе в квадраті, який не має жодногошансу на тривалу біографію. Переконаний, що всі учасники діючої парламентськоїкоаліції і новопризначені урядовці на чолі з прем’єром добре це розуміють.