Пропозиції Заходу по вирішенню конфлікту України з Росієюна Донбасі все більше набувають химерних форм. Можна як завгодно довгоперемивати кісточки окремим нюансам мирного плану, але, передусім, требачастіше звертати увагу на очевидні моменти.
Частина Донбасу на сьогодні – це фактично окупованаРосією українська територія. Як на окупованій території можна проводитибудь-які вибори? Нав’язуючи Києву такий варіант, західні лідери однозначнопідтверджують тезу Москви про громадянську війну в Україні. Адже для того, щобвизнати територію суверенної держави окупованою, треба визнати і суб’єктаокупації в якості сторони конфлікту і держави-агресора. Не роблячи цього, світне визнає, що Росія веде проти України війну.
Після провалу змін до конституції, лідери ЄС і СШАнаполягли саме на розробці виборчого законодавства. Але як його розробляти беззмін до конституції? В Основному Законі передбачений єдиний алгоритм проведеннявиборів на всій території держави, тож закони, які закріплять особливі виборидля особливих територій будуть просто неконституційними.
Таких очевидних суперечностей мирного процесу можназнайти безліч. В сукупності вони говорять про те, що Захід примушує Україну допринципу: слабший має віддавати більше для врегулювання конфлікту. Тим самим демократичнаспільнота відстоює не норми справедливості, передбачені міжнародним правом, аправо сильнішого, апробоване законом первісного суспільства. По суті, нампропонують вирішувати конфлікт не основі права міжнародних норм, а на основіправа сили. Тому, можливо, Україні не слід постійно і беззахисно апелювати донорм справедливості, а варто врахувати цю реальність. Якщо діє право сили,значить, єдиний вихід із ситуації – стати сильнішими. Поки цього невідбудеться, ми, наче жебраки, проситимемо у всього світу захисту ісправедливості.