Перемога Вілкула-старшого навиборах мера у Кривому Розі змушує серйозно задуматись над фундаментальнимипроблемами українського суспільства.
Можна говорити про багатотактичних причин отриманого результату, передусім, докоряти «Самопомочі» за те,що в конкуренти Вілкулу виставила не місцевого кандидата Милобога, а чужогокриворіжцям Семенченка, в результаті чого останній отримав у 7 разів меншупідтримку, ніж діючий мер. Можна з відчаю нарікати на підкупи і фальсифікації,але 74% голосів – це далеко не показник фальсифікованих виборів. Можна шукати йінші причина і при бажанні їх знайти, але, дивлячись правді у вічі, мало хтореально сумнівається в остаточній перемозі Вілкула. Його об’єктивний результат –підтримка більшості містян. Містян, які продовжують довіряти «своїм» більше,ніж будь-кому іншому, для яких у пріоритеті залишаються цінності «матеріальноїдопомоги» напередодні виборів і яким більш до вподоби образ «доброгогосподарника», ніж молодого лідера, перспективного активіста чи АТОшника. Всеце для них чуже, їм потрібен господар – типовий директор заводу, який, можливо,не робить краще, але й не пропонує таких загадкових і небезпечних змін, нічогоне чіпає і не порушує славнозвісну стабільність – головну електоральну принадуколишньої Партії регіонів, а тепер Опозиційного блоку. І хай навіть всі знають,що цей господарник потроху розкрадає міський бюджет, когось «кришує», комусьроздає комунальне майно, а його оточення – вся місцева банда. Головне, що вінніколи нікому не скаже: ваше місто – у ваших руках; щоб жити краще – більше працюйте,щоб позбутися корупції – організовуйтесь і щодня боріться проти неї, щоб містопроцвітало – самі спільно приймайте найважливіші рішення і т.д.
Одним словом, проблема вцінностях пересічного виборця. Для доброї половини українського електорату більшприйнятно, щоб владу обіймав осілий бандит, який гарантує непорушністьусталеного способу життя, ніж той, чия постать віщує якісь зміни інепередбачуваності. Ми вже спостерігали перемогу патріархального менталітету в2010 році, коли президентом став Янукович, але відголоски цього типугромадянина ще довго мучитимуть Україну.