Розслідування у справі патрульного поліцейського СергіяОлійника, якого підозрюють у навмисному вбивстві пасажира резонансного BMW ,стало предметом широких публічних дискусій. Щораз тема обростає новими деталямищодо особи правоохоронця, його біографії, минулих «гріхів» і т.д. В соцмережах активізувалосьціле співтовариство «експертів», знань яких у сфері балістики могло б вистачитидля формування професійної бригади снайперів для АТО. Словом, наявні всіподробиці, окрім єдиних – конкретних результатів професійного слідства.
Оскільки цей інцидент, безумовно, «підмочує» репутаціюновоствореної поліції і заважає зміцненню довіри до неї з боку суспільства,подібне затягування у справі є неприпустимим. Це далеко не в інтересах всієїправоохоронної системи, тому під черговим ударом ризикує опинитися не тількиНацполіція, а й прокуратура, суд, служба внутрішньої безпеки тощо. Міжвідомчавійна в таких питаннях не може бути виправданою за жодних обставин, тим більше,за умов, коли рейтинг правоохоронців у суспільстві близький до нуля.
Ефект від зазначеної справи в будь-якому разі будетривалим і серйозним за наслідками. Враховуючи те, що ця справа перша в новихумовах і резонансна за відгуками, ухвалене в ній рішення стане важливимпрецедентом для подібних випадків. Інакше кажучи, алгоритм розслідування тавироку у справі Олійника буде своєрідним шаблоном для усіх подібних справ умайбутньому. Даний прецедент визначатиме міру і спосіб відповідальностіполіцейських за дії, вчинені в екстраординарних ситуаціях. І справа далеко нетільки у процедурних аспектах проблеми.
Стосунки громадянського суспільства і правоохоронноїсистеми, яка є втіленням права держави на монопольний примус, в жодній країнісвіту не є простими. Ба більше, чим краще в державі розвинені демократичнітрадиції, тим вищі вимоги і настороженість громади до поліцейських. Томудосягти рівноваги, за якої блюстителі правопорядку зможуть ефективно виконуватисвої професійні обов’язки і водночас не порушуватимуть базові права громадян –непросте завдання навіть у межах досконалих правових систем. Адже поліцейськийдля запобігання злочину часто вимушений діяти дискреційно, тобто виходячи ізконкретної ситуації. Відтак сьогодні, по суті, вирішується питання, чи зможенова поліція дієво і впевнено гарантувати безпеку громадян, чи, притлумлена жорсткимрішенням суду, виконуватиме декоративні функції, панічно боячись застосуватисилу у виправданих рамках.
Так чи інакше, всезалежить від об’єктивного і професійного розслідування. І першим, хто має бутизацікавлений у забезпеченні такого, є українське суспільство. Адже від йогоуваги і контролю залежатиме міра захищеності його власної безпеки.