Все більше політиків, які свято шануютьідеологію популізму, останнім часом взяли на озброєння нову риторику. Вони всеактивніше спекулюють на тему управління Україною з-за кордону, намагаючисьподати всіх, хто нас підтримує, в якості шкідників, що переслідують своїпідступні наміри і намагаються обікрасти багату і процвітаючу країну.

Дедалі частіше доводиться чути, як МВФназивають «акулою», «фінансовим вампіром», який висмоктує ресурси знаціональних економік. Говорять навіть, що коли Фонд береться когоськредитувати, країну можна сміливо вважати банкрутом.

І справді, організація часто йде на фінансуваннямайже безнадійних національних економік. Однак про це просять вони самі, ніхтоїм кредитів не нав’язує. А якщо держава просить мільярдні кредити, то справи внеї, очевидно, плачевні ще до співпраці з МВФ. Так, організації можна докоритив негнучкості, в застосуванні єдиної для всіх програми економічних реформ, які,можливо, не завжди враховують національні особливості господарських систем. Алеповторюся: якщо хтось не бажає втілювати вимоги кредитора, то може запозичитикошти деінде ще. Випросити ж мільярди під конкретні зобов’язання, а потімзвинувачувати Фонд у здирництві і не виконувати ці зобов’язання – це щонайменшецинічно. Як приклад невдалої політики кредитування організації критики наводятьлатиноамериканські країни, які зазнали економічного краху і виявилисянеспроможними виплатити взяті борги. Але пильніший погляд на проблему переконує,що дефолти в цих державах стали не стільки наслідками співпраці з МВФ, скільки спровокованінездатністю країн справитися з програмою реформ та подолати тотальні масштабикорупції і економічної злочинності. Натомість, наприклад, країни ЦентральноїЄвропи, які мають тривалий досвід співпраці з МВФ і успішно виконують йоговимоги, демонструють чудові макроекономічні показники.

В Україні багато хто красномовно розповідає,що вимоги МВФ стримують розвиток вітчизняної економіки і погіршують добробутнаселення. Дійсно, ці вимоги є доволі жорсткими, і дбають не так безпосередньопро зарплати громадян, як про збалансований бюджет, рівень інфляції таздатність країни обслуговувати боргові зобов’язання. Тому для обивателівкредитні програми Фонду є чимось дуже абстрактним, і якщо запозичені гроші неможна помацати, значить, все це обман і підступна хитрість масонськоїорганізації. Біда полягає в тому, що кредитор розробляє свої рекомендації зрозрахунку на нормальне функціонування економіки і економічних агентів. Фонд неробить поправок на корупцію, олігархів, тіньовий сектор чи банальне розкраданнядержавної казни. Тому вимоги МВФ, скажімо, підвищити ціни на енергоносії вУкраїні не є здирницькими, вони повністю відповідають європейським стандартам венергетиці. Інша справа, що населення доведене до такого стану, коли осилитинові тарифи неспроможне фізично. Але винних в цьому не треба шукати десь далекоза кордоном. 

мвфкредитУкраїнаРуслан Сольвар