На минулих вихідних в Німеччині пройшлимітинги проти урядової політики на підтримку мігрантів з Близького Сходу.Протестанти тримали в руках плакати з карикатурними зображеннями Ангели Меркельта викрикували гнівні лозунги на адресу канцлера. Загалом за останній час нафоні мігрантської навали рейтинг Меркель знизився у кілька разів, що сталонаслідком лояльного ставлення глави німецького уряду до переселенців, якісотнями тисяч прибувають до ЄС. І це при тому, що в інших аспектах діїкерівництва країни значно посприяли розвитку Німеччини протягом останніх років.Саме за прем’єрства Меркель німецька економіка перетворилася на двигунєврозони, а політичний авторитет Берліна став найвищим в ЄС та значно додав усвіті.

Міграційна криза є чітко вираженим зовнішнімфактором, причина якого лежить далеко за межами Німеччини. Однак збурененавалою біженців суспільство все одно вбачає відповідальним за це керівництвокраїни. Хто б не був винен у внутрішніх проблемах держави, саме її очільникинеодмінно розплачуються за негаразди втратою довіри і підтримки громадян. Аджевлада взяла на себе відповідальність і обов’язок дбати про добробут населення,тож коли щось іде не так, всі претензії пред’являються до влади. Це – типовалогіка демократії в її оригінальному сенсі; за такої системи жоден політик, приякому народ щось втрачає, ніколи не буде популярним. Не можеш справитися – не заважай.

Натомість економічні проблеми в Росії, які спровокованівиключно безперспективною політикою кремлівської еліти і змушують російськихгромадян все далі затягувати паски, тільки нарощують популярність Путіна. Вцьому полягає головний козир російського президента. В його країні відсутнятрадиція відповідальності влади за свій народ. За всі біди Росії споконвікувідповідали якісь далекі вороги, з якими Москва всю свою історію веланескінченні війни. Російський імперіалізм – це лише спосіб знайти винного десьззовні і без кінця карати його за невдачі Росії, хоч єдиним реально покаранимзавжди залишався пересічний росіянин. Недемократичність російськогосуспільства, коли влада народу проявляється хіба що у майже стовідсотковійпідтримці політики мудрого царя, на сьогодні є головною перевагою путінськогорежиму над демократіями Заходу, де лідери змушені, насамперед, дбати про благосвоїх громадян.

От і виходить, що західні політики маютьрозплачуватися навіть за об’єктивні, не залежні від них проблеми свогосуспільства; російське ж керівництво своїм волюнтаризмом, згубними рішеннями,які ведуть країну в прірву, навпаки заробляє довіру і авторитет. Росіяни швидшепідуть війною на ворожу Америку чи Європу, ніж наважаться штурмувати Кремль. 

РосіяПутінмеркельмігрантиРуслан Сольвар