Перша річниця роботи уряду, очевидно, стала не тількичасом підбиття підсумків роботи урядовців, але й оцінкою своїх можливостей усистемі виконавчої влади для кожного чиновника. Менеджери, які не мали тіньовихінтересів і в своїй роботі переслідували ціль реформувати окремі галузіекономіки країни, дуже швидко виявили власну неспроможність реалізуватипоставлені реформаторські завдання. І не тому, що ці люди погані управлінці, атому, що українська чиновницька система органічно не сприймає якісно новихринкових механізмів менеджменту, вона з ними принципово несумісна.
Зокрема, нещодавно подав у відставку міністрінфраструктури Андрій Пивоварський, сьогодні про бажання залишити посаду заявивзаступник міністра економічного розвитку і торгівлі Руслан Корж, подібні наміримає також директор департаменту продовольства Мінагрополітики ДмитроШульмейстер тощо. Всіх цих людей об’єднує прихід на чиновницьку роботу збізнесу, в який вони і виявили бажання повернутися після року роботи в уряді таміністерствах. За задумом, менеджери мали привнести, кожен у свою сферукомпетенції, ринкові методи, новації та інструменти роботи, адже самепідприємницька діяльність є найбільш ефективною з точки зору організаціїпроцесу управління та його результатів. Тож якщо ти успішний бізнесмен, топринципи і стиль твого керівництва мали б бути корисними для виконавчої гілкидержавної влади.
Але на практиці виявляється, що державна бюрократія непросто не в змозі задовольнити амбіції ефективного менеджера, а є агресивнимдля нього середовищем і, врешті-решт, «випльовує» чужорідні ринкові елементи назовні. Той факт, що система публічного управління в нашій країні хронічно не «переварює»адекватного менеджменту, свідчить про її безнадійність і невиліковність амбулаторнимиметодами. Її неможливо перезавантажити чи реанімувати. Це та будівля,капітальний ремонт якої коштуватиме значно дорожче по часу і ресурсам, ніжспорудження нової з нуля.