Євромайдані війна на Донбасі назавжди змінили українське суспільство. Наша державністьзбереглася не по інерції, а завдяки надзусиллям своїх патріотів, які увирішальний для країни момент взяли на себе тягар державних функцій.

Добровольчийі волонтерський рух України - це єдина причина того, що держава сьогодніпродовжує існувати. Дані останніх соціологічних моніторингів показують, щопонад 13% українських громадян займаються волонтерською діяльністю. Попри те,що волонтерство набуло чималих масштабів і відіграє провідну роль утрансформації суспільства, гадаю, ми ще не усвідомлюємо весь потенціал цьогофеномену.

Українавже чверть століття шукає нову модель суспільних і владних відносин, яка бдозволила подолати зашкарублі псевдогромадянські форми політичного укладутоталітарного минулого. Разом з тим, проблема завжди полягала ще й в тому, щодля нових моделей суспільно-політичної організації до цього часу не знаходилосямасової рушійної сили. Але поява масового волонтерського руху, здається, можезадовольнити дві вказані вимоги одночасно. По-перше, для нього характернігоризонтальні (а не вертикальні ієрархічно-бюрократичні) зв’язки, засновані навідкритості, взаємній довірі та підтримці. По-друге, тут в принципі немає місцядля корупції, рішення приймаються і втілюються швидко та ефективно. Мережа рухує неформальною і гнучкою, що дозволяє уникнути типових дефектів бюрократичноїмашини держави. По-третє, волонтерство здебільшого має аполітичний характер, щоробить його автономним від партій та олігархів. Це максимально незаангажованедобровільне об’єднання (переважно представників середнього класу), про яке чине вперше в новітній історії України можна щиро стверджувати, що вонобезкорисливо дбає про суспільне благо. Нарешті, не дивлячись на припущенняскептиків, активна діяльність волонтерів виявилася довготривалою, необмежившись лише активними фазами бойових дій на Сході країни. Тобто нині маємовсі підстави говорити про те, що в Україні сформувався якісно новий, доволічисленний, ефективний, аполітичний рух патріотів, який без сумніву є не простогромадянською опорою державі, а й повноцінним локомотивом змін у суспільстві.

Ці 13%золотих громадян першими зрозуміли, що сьогодні для справжніх змін недостатньопросто сумлінно робити свою справу за фахом і місцем роботи. Вони усвідомили іна власному прикладі довели, що змінити країну можуть лише ті, хто здатен набільше, ніж того вимагають професійні обов’язки чи скромні зобов’язаннягромадянина в Конституції. І можна бути впевненими, що ці громадяни вже ніколине дадуть країні ступити бодай крок назад. Але для того, аби рухатися ще йвперед, волонтери чекають помічі від кожного з нас. 

волонтериволонтерський рухРуслан Сольвар