На вчорашньому засіданні Нацради реформ при президентовіУкраїни був обговорений компромісний варіант податкової реформи, розробленийМіністерством фінансів.
Насамперед, документ не передбачає підвищення ключовихподаткових ставок. У 2016 році податок на прибуток становитиме 18%, а через рік– 17%. Крім того, Мінфін визначив орієнтир, якого планується досягти у 2018році – максимальне навантаження на фонд заробітної плати у розмірі 20%.
Для подолання дефекту т.зв. «внутрішнього офшору», тобтоіснуючої системи сплати єдиного податку для підприємців, пропонуєтьсязапровадити нову форму диференціації платників податку, що складатиметься зтрьох груп, ранжованих відповідно до величини обороту підприємства.
Одним з ключових елементів пропонованої реформи сталозбереження окремих преференцій в оподаткуванні фармацевтичної галузі таагросектору. Зокрема, мова йде про ставку податку на додану вартість дляфармацевтів у розмірі 7%, а також про перехідний період на 1 рік для аграріїв,які з 2016-го року сплачуватимуть 75% ПДВ до державного бюджету і лише четвертучастину зможуть залучати у розвиток виробництва в якості внутрішніх інвестицій.Однак такі «пільги» навряд задовольнять потреби вітчизняних агровиробників, якісьогодні забезпечують 14% ВВП країни.
Загалом пропонований компроміс, м’яко кажучи, не вражає інноваційністю.Фактично тих змін, яких потребує українська економіка, ним не передбачено.Непоступливість парламенту і уряду в дискусіях щодо реформи податкової системита проекту нового бюджету призвела до того, що «середній варіант» на практицізалишається колишнім. Отже, типові бухгалтерські розрахунки Мінфіну іпарламентського комітету показали свою безрезультатність. Відтак нова стараподаткова система знов загрожує стати для нас уроком, який вчить, що граподатковими ставками на папері закінчується нічим.
Коли ми нарешті зрозуміємо, що бюджетні стимулиекономічного розвитку (тобто фінансові інструменти стимулювання бізнесу) неможна знайти, забираючи гроші у самого бізнесу? Це замкнуте порочне коло. Ірозімкнути його неможливо, якщо не знайти інших внутрішніх джерел поповненнядержбюджету, для чого таки варто почати радикальну модернізацію державногоапарату, який нині з’їдає непомірно велику частку казни.
Врешті-решт, змінювати треба не стільки значення податковихставок, скільки підхід до роботи податкового механізму. В цьому ключі вкрайнеобхідно реформувати систему адміністрування податків і позбавити податковіоргани мілітаристських функцій. Ну і звісно, українські авгієві стайні –корупція і тіньова економіка, для боротьби з якими треба не технічні прийоми, аполітична воля і мобілізація громадянського суспільства.