Після інциденту зі збитим російським бомбардувальником натурецько-сирійському кордоні Кремль не припиняє істерично «карати» Анкару засміливий виклик «русскому миру». Доки на його свавілля у світі відповідалиглибоким занепокоєнням і половинчастими економічними обмеженнями, Путінпочувався господарем ситуації, впевнено продовжуючи робити так, як йомуподобається. Але як тільки знайшлась країна, яка використала ті ж самі методи,що й Москва, - метод грубої військової сили – могутній Путін просто розгубився.
За досить короткий час російська сторона вжила низку контрзаходіві зробила ряд жорстких заяв щодо турецького керівництва. З кожним днем післяконфлікту ситуація нагніталася виключно з подачі Кремля, який досі не можезмиритися з небувалим приниженням власної імперської величі. Протягомостаннього тижня ми спостерігали погрози припиненням торгових зв’язків,перекриття повітряних шляхів сполучення та замороження туристичних потоків міжкраїнами, вимоги вибачитися та відшкодувати Росії збитки, напади на турецькіконсульства та спалення опудал Ердогана. Натомість турки поводилися стримано ідипломатично, що ще більше дратувало Москву. Така істерична реакція путінськогорежиму показала світу одну вкрай важливу річ – Росія нічого не може вдіяти,коли за витребеньки Путіна її сміливо б’ють в обличчя. І цей урок слід засвоїтивсім затятим лібералам, які без кінця займаються умиротворенням російськоїагресії.
Тим часом російсько-турецьке протистояння лише набираєобертів. Зрозумівши, що біль приниження не вдається втамувати традиційнимизасобами гібридної війни, у Кремлі вирішили взяти новоспеченого ворога за живе.Так, буквально вчора в Міноборони РФ офіційно звинуватили президента Ердогана ійого сім’ю в причетності до торгівлі нафтою з бойовиками ІДІЛ. Слід сказати, щоперехід на особисті звинувачення в бік лідера країни – новинка в арсеналіросійського керівництва. Цього разу дія швидко викликала протидію, і риторикатурецького президента стала помітно жорсткішою. Якщо Кремль не вгамується інадалі, то може отримати новий удар, тільки цього разу не в спину, апрямісінько в анфас.
Напевне, Путін ще до кінця не усвідомив, що нинізіштовхнувся фактично зі своїм двійником. Ердоган – не м’якосерднийєвропейський політик, який, крім стурбованості, нічим більше не відповість наагресію. Це жорсткий авторитарний правитель з високою підтримкою населення,членством у НАТО, сильною армією та амбіціями регіонального лідера, чому, доречі, заважає присутність РФ у Сирії. Відтак, якщо Путін гадає, що можезалякати свого суперника, то сильно в цьому помиляється. Вже вкотре.