Схоже,Верховн ій Рад і та Кабміну доведетьсяпросити новий бюджет у Д іда М ороз а , оскільки процес розробки відповідногозаконопроекту ,швидше за все, затягнеться до Нов ого р о к у . Але навіть схвалення головного кошторисукраїни не означає закінчення бюджетного процесу, і нові суттєві поправки протягом усьогонаступного року практично неминучі. Звичайно, таким чином парламент і урядпорушують усі можливі норми законодавства, однак складність ситуації не залишаєіншого ви ходу . Справа в тому, що миніяк не можемо визначитися, яким шляхом треба рятувати українську економіку,тому підігнати бюджет під неіснуючу стратегію вкрай складно.
Так чиінакше, бюджетний закон на наступний рік буде свого роду експериментальним.Причина полягає в тому, що його формування має супроводжуватися розуміннямбалансу дохідної та видаткової частин. Але оскільки у нас немає новогоподаткового кодексу, то розрахувати доходи неможливо, а значить, і розподілитивидаткову складову теж не вий де . Отже, каменем сп іткання стала податкова реформа, якаповинна вичерпати проблему. Однак з цього приводу у парламенту і уряду є свої,діаметрально протилежні міркування.
Урядовий проект реформи розрахований на поступовість і не передбачає жоднихрадикальних змін, зокрема різкого зниження податкових ставок, але даєможливість збалансувати бюджет і зберегти його дефіцит на рівні 60 млрдгривень. Водночас парламентський законопроектНіни Южанін ої покликаний істотно знизити оподаткування, при цьому збільшившидефіцит держбюджету до 200 млрд. І це головна дилема бюджетних пертурбацій.
Посуті, мова йде про фундаментальні питання виживання економіки країни. З одногобоку, утримувати дефіцит на рівні 3,7% ВВП від нас вимагає МВФ та іншікредитори. В умовах відсутності внутрішніх джерел стимулювання економічногорозвитку ми змушені вдаватися до зовнішніх кредитних інструмент ів , що змушує нас виконувати такі вимоги.Але, з іншого боку, якщо не знизити податкові ставки істотним чином, до чогознову ж таки закликає МВФ, з'являєтьсявеликий ризик тінізації бізнесу .
Загалом ідея зменшення дохідної частини державного бюджету - позитивна тенденція вкраїнах з ліберальною економічною системою. Але для початку необхідно зменшитивитратні статті, а не знижувати доходи, щоб потім ламати голову, кому можнапо-швидкому урізати фінансування. У таких випадках за поганого звичаюдістається саме соціальній сфері, оскільки взяти гроші більше нізвідки. Таке соціально небезпечне латання бюджетних дірок,безумовно, не тільки відбивається на погіршенні добробуту громадян, але й невирішує макрофінансових проблем в принципі. Єдиний вихід - скоротити витратибюджету шляхом багаторазового зменшення фінансування державного апарату, щопередбачає його реформування. Потрібно провести повноцінний аудит функційдержавних органів та установ з метою виявлення тих і з них, які дублюються,виконуються неефективно або взагалі виконуються тільки на папері. Після цьогослід залишити на утриманні рівно стільки чиновників, скільки того вимагає реалізація необхідних функцій, бо, якщо не функція визначає структуру, а навпаки, держапаратрозростається до небувалих і непотрібних розмірів. Це явна патологія.
Важливонарешті зрозуміти, що бухгалтерією зазначену проблему не вирішити. Якщо мипотрапляємо у замкнене коло в питанні формуванн я бюджету, борсаючись між парламентською та урядовою альтернативою, то це неозначає, що третій варіант має бути, скажімо ,президентськи м .Це означає, що проблема лежить в іншій площині, і, отже, шукати треба некомпроміси, а радикально міняти структуру держапарату і проводити інші реформи,які останнім часом, на жаль, перетворилися більше в погане слово, ніж в бажануреальність. Поки не буде реформ, Рада і Кабмін залишаться звичайними статистами,які механічно перекрою ватимуть бюджет, штовхаючи країну з вогню в полум'я.