В політичному та суспільному дискурсі набирає оборотів істерія з приводуприйняття пакету «візових законів». Постійно наголошується, що це  – єдиний шлях для лібералізації візовогорежиму між Україною та ЄС. Позитивні результаті у голосування за закони із «візовогопакету» вважаються майже панацею, яка враз може вилікувати всі недолікиполітичної системи України, включаючи корупцію, слабкість судової та правоохоронноїсистеми, неефективність економіки тощо.

Складається враження, що законодавчі зміні, які від нас вимагають західніпартнери, вирішать всі проблеми України і стануть головною перемогою діючоївлади. Однак один лише текст на папері ніколи не був  ідентифікатором справжніх змін. УхваленняВерховною Радою необхідних законопроектів – лише перший етап на шляху до якіснихтрансформацій. Не є перемогою подолання протиріч у парламенті та одностайне голосування.Більше того, такі суперечності не припустимі, коли приймаються рішення, здатнірішучим чином  вплинути на майбутнєУкраїни.

Не можна зупинятися лише на прийнятті законів - завдання полягає в їхреалізації. Те, що сьогодні ухвалила Рада, не може бути кінцевою метою.Наступним кроком повинно стати реальне проведенням реформ у відповіднихобластях. Тільки тоді законотворчість не буде простим замилювання очей суспільствуі ЄС. У свою чергу, стимулювати зміни в країні має громадськість, від якоївимагається підвищити вимоги до чиновників та політиків, які не повиннізупинятися на шляху реформ, видаючи за перемогу необхідні робочі моменти. 

Руслан СольварЄСбезвізовий режимУкраїнавізові закони