Обрання Україною європейського шляху розвитку сталопереломним моментом в історії нашої держави. У той же час такий вибір вимагаєяк від влади, так і від населення неабиякої відповідальності та рішучості. Начасі стоїть проведення реформ, але останні мають відбуватися не тільки надержавному рівні, але й у свідомості українців.
Дуже часто лунають звинувачення влади у бездіяльності,млявості та неефективності модернізації країни. Але якщо пильніше придивитисядо проблеми, такі ж докори можна закинути і повсякденній поведінці українськогосоціуму. Європейського стилю життя неможливо досягнути лише роботою кабінетнихреформаторів. Європейське суспільство - це тяжка і постійна робота кожногогромадянина. Культурний менталітет є запорукою політичних зрушень.
На жаль, сьогодні культурні звички пересічних українцівзалишають бажати кращого. Повсюдна засміченість міст і сіл, куріння вгромадських місцях, недбале ставлення до всього, що належить суспільству, азначить, як говорили в Радянському Союзі, не належить нікому, - це тареальність, не зважаючи на яку населення вимагає від влади європейських реформ.Виявляється, що найскладніше – кожному реформувати себе. Натомість значно легшенарікати на бездіяльність інших - держави, політика чи просто сусіда, - аніж визнатичастку власної провини за те, що наша країна досі не стала справді європейською.Тож, вимагаючи великих реформ від уряду, необхідно бути вкрай вимогливими домалих змін всередині кожного з нас.