Сьогодні політика тотально пронизанапопулізмом і піаром, який розповсюджується політиками за допомогою численних кишеньковихЗМІ. Вже існує навіть деяка тенденція - перемагають ті, хто витрачає більшегрошей на рекламу. Пересічний громадянин формує свою думки виключно з того, щовін дізнається з телебачення, радіо, Інтернету. У кого більше білбордів, той маєгарну впізнаваність в електоральному середовищі, і зрештою, у переважнійкількості випадків саме такі сили перемагають на виборах. Особливо цестосується місцевих виборів, де перевага дається не тому, хто вирішує реальніпроблеми населення, а тому, кого краще знають з агітаційних матеріалів.
Що робити виборцю в таких умовах? Я можупорадити тільки одне - бути більш критичними, не піддаватися гіпнотичномувпливу гарних слів кандидатів, не сприймати їх на віру. Щоб сформувати власнудумку, слід бути активними, не жалкувати свого часу для здобування додаткової інформаціїпро кандидатів, співставлення різних даних, їх аналізу. Треба завжди оцінювати,що людина обіцяла і що зробила реально,дізнаватися, чи немає протиріччя між її словами та діями.
Сьогодні настав той момент, коли вкрай замалопроявляти свою громадянську активність і політичну позицію лише в актіволевиявлення під час голосування на виборчій дільниці. Адже справжнійдемократичний вибір має місце тоді, колигромадяни обирають свідомо і самостійно, а не в тих випадках, коли вашпріоритет формується під дією агітації чи реклами. Реальна демократія настає виключно за умов перетворення громадянз пасивних споживачів інформації на свідомих архітекторів власних політичнихсимпатій. Так, це потребує часу і зусиль, але іншого виходу не існує. Єдиноможлива альтернатива в даному випадку – ремствувати заднім числом про те, щовас вкотре обманули. Однак не варто забувати, що дуже часто ми добровільнодаємо згоду на цей обман.