Питання амністії капіталів та так званого «нульового декларування» вже давно висить у повітрі. Враховуючи те, що навіть оптимістичні розрахунки показують, що майже 25% капіталу в Україні знаходиться в тіні, це могло б стати економічно доцільним рішенням для детінізації економіки та наповнення бюджету.

Сама ідея податкової амністії не є новою - чимало країн, як європейських так і колишнього СНД, практикували її в різний час. Результати не були однозначними, проте, не можна зауважити, що ніколи її фактичні результати не були настільки оптимістичними як прогнозовані, хоча в деяких країнах її було проведено декілька разів і на різних умовах. Україна ж поки не має подібного досвіду. Проте, найближчим часом це може змінитись.

25 лютого 2021 було зареєстровано пакет законопроектів № 5153, № 5154, № 5155, № 5156 про внесення змін до Податкового кодексу України, Бюджетного кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України, Закону України «Про нотаріат» та інших законодавчих актів, які врегульовують процедуру податкової амністії в Україні.

Необхідність їх прийняття обґрунтовують, зокрема, і необхідністю створення передумов для подальшої імплементації в Україні Плану протидії розмиванню бази оподаткування та виведенню прибутку з-під оподаткування (Плану дій BEPS), який був розроблений Організацією економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) для боротьби з розмиванням бази оподаткування і переміщенням прибутків за кордон.

Про що податкова амністія?

Відключити

Фізичним особам пропонують задекларувати свої активи, які були одержані (набуті) такою фізичною особою за рахунок доходів, що підлягали в момент їх нарахування (отримання) оподаткуванню в Україні та з яких не були сплачені податки і збори та/або які не були задекларовані в порушення податкового та валютного законодавства, протягом будь-якого з податкових періодів, що мали місце до 1 січня 2021 року та сплатити збір з одноразового (спеціального) добровільного декларування. За результатами такого декларування фізична особа не підлягатиме адміністративній та кримінальній відповідальності за порушення законодавства, пов’язаними із ухиленням від сплати податків та ЄСВ в частині задекларованих активів.

Об’єкти декларування:

Законопроектом докорінно змінено принципи декларування доходів фізичними особами. За загальним правилом, об’єктом декларування та оподаткування є дохід. Окремі правила діють для оподаткування доходу від інвестиційних активів – для цілей оподаткування він зменшується на суму витрат на придбання інвестиційного активу (інвестиційний прибуток). 

Натомість, законопроектом пропонується декларувати активи, а не доходи, зокрема:

а) валютні цінності;

Відключити

б) нерухоме майно;

в) рухоме майно;

г) частки (паї) у майні юридичних осіб або в утвореннях без статусу юридичної особи, інші корпоративні права, майнові права на об'єкти інтелектуальної власності;

ґ) цінні папери та/або фінансові інструменти, визначені законом;

Відключити

д) права на отримання дивідендів, процентів чи іншої аналогічної майнової вигоди;

е) інші активи фізичної особи.

Декларувати пропонують лише ті активи, доходи на придбання яких не було задекларовано та з отримання яких не було сплачено податки.

При цьому, законопроектом визначено склад та обсяг активів, джерела одержання (набуття) яких у разі невикористання фізичною особою права на подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації вважаються такими, з яких повністю сплачено податки і збори відповідно до податкового законодавства:

1) нерухоме майно в Україні в обсязі:

а) квартира загальною площею до 120 кв. м, або майнові права, на таку квартиру у багатоквартирному жилому будинку незавершеного будівництва; або

б) житловий будинок загальною площею до 240 кв. м, або житловий будинок незавершеного будівництва загальною площею до 240 кв. м, за умови наявності у такої фізичної особи права власності на земельну ділянку відповідного цільового призначення;

в) нежитлові будівлі некомерційного призначення та/або нежитлові будівлі незавершеного будівництва некомерційного призначення загальною площею до 60 квадратних метрів;

г) земельні ділянки, розмір яких не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121 Земельного кодексу України;

2) 1 транспортний засіб особистого некомерційного використання (крім транспортного засобу, призначеного для перевезення 10 осіб i більше, включаючи водія, легкового автомобіля з робочим об'ємом циліндрів двигуна не менше як 3 000 куб. см та/або середньоринковою вартістю понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2021 року, мотоцикла із робочим об'ємом циліндрів двигуна понад 800 куб. см, літака, гелікоптера, яхти, катера).

3) активи, крім визначених вище, сумарна вартість яких не перевищує 400 000 гривень станом на дату завершення періоду одноразового (спеціального) добровільного декларування. 

Процедура декларування

Пропонується 2 способи подання декларації:

а) в електронному вигляді в порядку, передбаченому для подання податкової звітності;

До декларації додаються документи, що підтверджують вартість задекларованих активів.

б) через уповноваженого представника декларанта.

Таким представником має бути нотаріус, з яким декларантом укладено відповідний договір. Подання декларації через такого представника здійснюється у знесособленому вигляді (фактично – декларація є анонімною). Крім того, у такому випадку декларант не додає до декларації документи на підтвердження вартості активів, їх копії зберігаються у нотаріуса. Однак, цим способом не можуть скористатись близькі родичі (у значенні Закону України «Про запобігання корупції») до особи, яка за будь-який рік, починаючи з 2005 року, подавала або має подавати декларацію відповідно до законів, що визначають чи визначали правові та організаційні засади у сфері запобігання корупції.

Форма декларації: буде спеціально затвердження для цілей спеціального декларування.

Строк декларування: з 01 липня 2021 по 01 липня 2022 року.

Враховуючи те, що станом на сьогодні закон навіть ще не прийнято, ймовірно, що строк буде змінений, оскільки реалізація кампанії у вигляді, що пропонується, потребує значної організаційної підтримки, які буде складно забезпечити у настільки стислий строк.

Збір

Автори законопроекту пропонують для цілей реалізації податкової амністії запровадити збір з одноразового (спеціального) добровільного декларування, який буде спрямований до державного бюджету.

Видається дивним введення нового виду збору у випадку, де фактично йдеться про сплату податку на доходи фізичних осіб за спеціальними ставками. При цьому, поняття збору, визначення якого наведене у ст. 6 Податкового кодексу України, зумовлює його внесення отриманням спеціальної вигоди платником, у тому числі внаслідок вчинення публічним органом на користь такого платника певних дій.

Ставки

5 % - щодо об’єктів декларування, що знаходяться в Україні;

9 % - щодо іноземних активів;

2,5% відсотка щодо номінальної вартості державних облігацій України з терміном обігу більше ніж 365 днів без права дострокового погашення, придбаних декларантом у період з 1 січня 2021 року до 20 червня 2022 року до подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації.

База нарахування збору

Найбільш неоднозначно та проблемно виглядає пропонований порядок визначення бази, на яку нараховується збір за результатами спеціального декларування.

Так, пропонується визначати базу нарахування збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування як вартість активу, що декларується. Такою вартістю визнаються, зокрема, витрати декларанта на придбання (набуття) об'єкта декларування, вартість, що визначається на підставі оцінки майна, номінальна вартість прав грошової вимоги та інші.

Однак, законопроект не надає відповіді, якій з цих величин має бути наданий пріоритет для цілей нарахування збору. Наприклад, якщо витрати на придбання активу є нижчими за вартість, визначену на підставі оцінки майна, або навпаки, чи не зазнає декларант негативних наслідків у вигляді донарахувань або визнання декларації недостовірною, обравши для декларування те значення, що є меншим.

Проблемним є і питання декларування активів, які є інвестиційними активами (цінних паперів, частки (паю) у майні юридичної особи, корпоративних прав тощо), оскільки не передбачає зменшення бази нарахування на суму інвестиційного збитку, як це передбачено правилами визначення бази оподаткування інвестиційного прибутку.

Також немає відповіді на те, як визначити базу для активів, які знаходяться у спільній сумісній або спільній частковій власності. І ще цікавіше – що робити з активами, які придбані на доходи, які ЧАСТКОВО не були задекларовані та/або оподатковані: тобто частина доходу фізичної особи, витрачена придбання активу, отримана без порушення встановленого порядку його декларування та сплати належних податків, зборів та інших платежів, а інша – ні (а це ситуація, можливо, найбільшої групи потенційних декларантів).

Висновок

Наведена тут схематика реалізації податкової амністії, що пропонується авторами законопроекту, є досить узагальненою, але навіть висвітлених проблемних моментів вже досить для аргументації необхідності подальшого доопрацювання законопроекту.

Однак, усунення «косметичних» дефектів юридичної техніки та гармонізації процедури амністії з чинною податковою системою України недостатньо.

Оскільки, найголовнішою мотивацією для участі у спеціальному декларуванні є відсутність у майбутньому юридичної відповідальності, пов’язаної із ухиленням від сплати податків, зборів та інших платежів, більш-менш успішними процедури, подібні до пропонованої податкової амністії, можуть стати за наявності в країні стабільної податкової системи зі сталими «правилами гри», довірою суспільства до правоохоронних органів та судової влади. Очевидно, що в Україні не тільки відсутня кожна з вказаних складових успіху, а і не усунуто основні чинники, що зумовлюють саму тінізацію економіки – корупція та непрозоре, а місцями і просто недолуге адміністрування податків. Видається, що податкова амністія як захід детінізації економіки має вінчати процес їх подолання, а поки що вона виглядає як намагання наповнити решето.