Ви купили імпорт, щоб завод працював 24/7. Ви думаєте, що купили “страховку”. Насправді ви купили лотерейний білет за ціною золота.

1 грудня для українського бізнесу - не просто календарний перехід у зиму. Це початок сезону реальних випробувань: зростає ризик блекаутів, знижується стабільність ліній, зростає напруга в прямому й переносному сенсі. У цій точці компанії, які у вересні-жовтні законтрактували імпорт електроенергії за ціною у 2-3 рази вищою за внутрішній ринок, очікують захисту. Але замість енергетичної “броні” отримують те, що ми називаємо VIP-темрява - ситуацію, коли навіть великі платники сидять без світла… і ще й сплачують штрафи.

Комерційний графік ≠ фізичне постачання

Ключова ілюзія, яку культивує ринок - це ототожнення контракту на імпорт з фізичною гарантією постачання. Але в українських реаліях 2025 року ці два поняття - різні світи. Ви можете мати ідеальний комерційний графік: куплено 5 МВт на кожну годину, законтрактовано перетікання через словацький чи румунський напрямок, усе узгоджено в ENTSO-E. Але якщо вночі “лягає” лінія 110 кВ, або диспетчер “обмежує” ваше навантаження для балансування - ваш кіловат не дійде.

Фізичною “точкою істини” є не контракт, а мережа. А мережа - це система з вразливими елементами, аваріями, перекомутаціями. І коли вона відмовляє - імпорт просто не проходить, хоча ви вже за нього заплатили.

механізм подвійної фінансової пастки

У ситуації аварійного обмеження чи локального блекауту бізнес, що купив імпорт, стикається одразу з двома фінансовими зобов’язаннями:

Відключити

  1. Оплата за “повітря” - Take-or-Pay Якщо ви законтрактували 100 МВт·год імпорту, ви платите за них у будь-якому випадку - навіть якщо фізично змогли спожити лише 40. Постачальник з ЄС свою частину виконав: довів електроенергію до української системи. Що сталося далі - вже ваш клопіт.

  2. Штраф за небаланс (positive imbalance) Ще гірше - за відсутність споживання ви отримуєте штраф. Бо система бачить, що ви “не вибрали” погоджений обсяг. Це фіксується Укренерго/ОСП, і на вас накладається фінансова відповідальність. Інколи вона досягає 20‑25 % вартості поставки.

Підсумок: компанія платить за імпорт, який не змогла використати, і додатково - за те, що цього не зробила.

Чому “форс-мажор” не працює

Типова ілюзія менеджменту - “якщо зникло світло, то це форс-мажор, і ми не винні”. Але, згідно з більшістю EFET‑контрактів або локальних угод, форс-мажор не покриває випадки, коли інфраструктура на стороні покупця відмовляє. Якщо трансформатор на заводі, кабель на підстанції чи навіть місцевий обмежувач дає збій - це ваша відповідальність.

Контракт формально виконується до точки передачі - а це, як правило, точка з’єднання з українською мережею. Далі - не проблема трейдера.

Відключити

Як переписати контракт, щоб вижити

До кінця року ще є час встигнути переписати ключові пункти контрактів, які перетворюють імпорт на джерело ризику:

  • Точка постачання: зазначити не просто “приєднання до мережі”, а фактичну доступність споживання на об’єкті, з відповідальністю постачальника за недоступність.

  • Положення про небаланси: ввести коригувальні коефіцієнти або фіксовану відповідальність, замість “ринкових” штрафів.

  • Форс-мажор: розширити поняття на включення локальних збоїв, підтверджених актом енергокомпанії.

    Відключити

  • Графік оплати: додати положення про відтермінування в разі технічного відключення або спірної ситуації.

Ці кроки дозволяють уникнути сценарію, коли ви платите за світло, яке навіть не мерехтіло.

Імпорт електроенергії - не страховка. Це фінансовий інструмент із високим ризиком, який потребує не лише технічної підготовки, а й юридичної архітектури. Без неї навіть найбільш “захищений” контракт стає причиною VIP‑темряви - коли завод стоїть, рахунок іде, а відповідальність - на вас.