Щонайменше 400 релігійних споруд зазнали руйнувань в ході повномасштабного російського вторгнення. Десятки з них зруйновані вщент, сотні вимагають суттєвого ремонту, перш ніж туди зможуть повернутися віряни. Під обстрілами загинуло близько 30 релігійних діячів. Такі результати війни, яку веде РФ проти України під гаслами «десатанізації».

Російське керівництво – політичне, військове та релігійне – неодноразово змінювало в своїх промовах цілі, з якими ведуться бойові дії в Україні. Якщо спочатку російські політики стверджували, що йдеться про «демілітаризацію» та «денацифікацію» України, то вже наприкінці жовтня пролунала заява помічника Радбезу РФ А.Павлова про те, що Україна насправді потребує «десатанізації». Пізніше це гасло підхопили й інші політики, зрештою воно стало одним з мейнстрімних. Релігійні лідери РФ також від самого початку 2022 року відкрито підтримали війну, звинувачуючи Україну в різних гріхах, “одержимості демонами”. Під час різдвяної проповіді в 2023 році патріарх РПЦ Кирил (Гундяєв) проголосив, що «сліду не лишиться від розкольників, бо ж вони виконують злу, диявольську волю, руйнуючи православ’я на київській землі. Гадаю, що не так довго чекати... Як перемолотило політичне лихоліття радянських вождів, що підійняли руку на церкву, так і нинішня влада не буде царювати й володарювати над Україною».

Релігійні споруди під вогнем

Попри заяви керівництва РПЦ, руйнують і нищать українські церкви, зокрема й ті, які росіяни визнають канонічними, найчастіше саме російські військові. Згідно з даними проєкту «Релігія в огні»[1], протягом 330 днів повномасштабного російського вторгнення вже пошкоджено щонайменше 400 релігійних споруд – храмів, мечетей, синагог, капличок. З них половина належить саме до Української православної церкви, яка ще донедавна була в єдності з Московським патріархатом, і на службах якої згадували ім’я того ж таки патріарха Кирила. Принаймні, належала до цієї церкви на момент обстрілу, бо чимало громад вирішили змінити своє підпорядкування після того, як побували в окупації, або після пошкодження храму внаслідок російського обстрілу. Кількість переходів з УПЦ (МП) до ПЦУ в 2022 році загалом по Україні перевищила суму переходів протягом 2018-2021, і цей процес триває навіть попри офіційне проголошення ієрархами УПЦ свого розмежування з РПЦ на соборі 27 травня 2022 року.

На другому місці за кількістю пошкоджених релігійних споруд перебувають українські протестантські церкви – під час вторгнення зазнали руйнувань щонайменше 125 протестантських споруд, зокрема, молитовні будинки, зали царств, семінарії різних євангелічних напрямів. Близько 30 будівель на момент обстрілу належали до Православної церкви України, 15 відносяться до юдаїзму, 10 – до католицизму, 6 – до ісламу. Серед 400 пошкоджених споруд понад 100 або повністю зруйновані, або зазнали важких пошкоджень та не можуть більше використовуватися для проведення релігійних служб. Понад 150 релігійних споруд пошкоджено чи зруйновано лише на території двох областей – Донецької та Луганської, де відбуваються запеклі бої та постійні обстріли міст вздовж лінії фронту. Пошкоджено (а в деяких випадках і повністю зруйнувано) щонайменше 13 пам’яток регіонального значення та 5 пам’яток національного значення. Відповідні цифри не є остаточними, оскільки чимало релігійних споруд перебувають нині під окупацією або в прифронтовій зоні, отже остаточна інформація про руйнування буде доступною лише після повної деокупації території України та розмінування території.

Відключити

Знищення релігійного ландшафту України

На території, яка перебуває під обстрілами, релігійний ландшафт стирається фізично. Релігійні споруди руйнуються, іноді разом із людьми всередині, а громади зникають через те, що віряни масово залишають свої населені пункти. Щоправда, це призводить і до перенесення осередків українського релігійного ландшафту в інші локації, в інших країнах. Зокрема, кількість православних українців у Польщі протягом кількох місяців перевищила кількість православних поляків, що підважило ідентичність членів Польської православної церкви та навіть спричинило появу кампанії #Prawosławnynieruski, мета якої – продемонструвати, що бути православним ще не означає підтримувати Росію. В різних країнах Європи почали виникати нові громади УПЦ (МП), і навіть громади ПЦУ (яка формально не має права опікуватися українцями за кордоном), зросла кількість прихожан на греко-католицьких парафіях закордоном. Паралельно відбувається прискорений процес переселення проросійських православних ієрархів з України до РФ. Деякі ієрархи, зокрема, митрополит Ізюмський та Куп'янський Єлисей (Іванов) і митрополит Роменський і Буринський Іосиф (Масленников), переїхали до Росії добровільно, тоді як інших до цього підштовхує українська влада. Відомо також принаймні про один випадок обміну українською стороною священника УПЦ (МП) – о. Андрія Павленка з Лисичанська, раніше засудженого за колабораційну діяльність – під час обміну полоненими 14 грудня 2022 року. Це призводить до концентрації представників УПЦ (МП) на території Росії, і в російських фундаменталістських колах вже почали говорити про можливість формування екстериторіальної структури УПЦ в РФ, якщо в Україні діяльність цієї церкви буде заборонена.

Релігійний ландшафт змінюється також і на територіях, які тимчасово потрапили під російську окупацію. Частина релігійних організацій на окупованих територіях одразу опинилася поза легальним полем, зокрема, громади свідків Єгови. Цей напрям заборонений у Росії, відтак їх діяльність припино на територіях України, що потрапили під окупацію РФ. Російські державні медіа представляють боротьбу з СЄ як боротьбу зі шпигунами, наприклад, цьому було присвячено сюжет на одному з центральних телеканалів щодо експропріації залу царства СЄ в селі Якимівка Запорізької області в листопаді 2022 року. Замість зали царства в цій споруді було створено центр російського «патріотичного виховання» для молоді. Подібне перепрофілювання, або секуляризація, релігійних споруд відбувалася ще з 2014 року на територіях, які потрапили під російський контроль раніше, зокрема, так само відкрито російські медіа говорили про відкриття РАГСу в молитовному будинку ЦІХСОД у Донецьку в 2018 році. Але в 2022 році  будівлі релігійних організацій використовували також із військовою метою – в рамках проєкту “Релігія в огні” вдалося зібрати інформацію про щонайменше 7 випадків, коли в церкві облаштовували штаб, склад боєприпасів чи снайперську позицію. Приміщення відбирають і в релігійних організацій, які офіційно не заборонені в РФ, а релігійних діячів погрозами та викраденнями намагаються змусити припинити діяльність, або виїхати з окупованої території. Відомо також про вбивства релігійних діячів на окупованих територіях. Усього за 2022 рік внаслідок російського вторгнення загинуло щонайменше 30 релігійних діячів, які представляли різні напрями. Ще близько 25 пройшли через полон чи досі ув’язнені російськими окупаційними адміністраціями, чимало релігійних діячів були поранені під час обстрілів.

Окремо зазначимо, що крім “зачистки” релігійного ландшафту відбувається і його русифікація, підпорядкування російським релігійним управлінням. Так, 29 березня було фактично підпорядковано мусульманські релігійні громади Луганської області – Духовному зібранню мусульман Росії (муфтій – Альбір Крґанов), а 22 квітня громади Донецької області – Духовному управлінню мусульман РФ (муфтій – Равіль Гайнутдін). Після 27 травня, коли собор УПЦ (МП) прийняв постанови про відокремлення від РПЦ, ряд громад і єпархій, що перебували під окупацією, відмовилися приймати ці новації та почали процес переходу під пряме підпорядкування РПЦ. Із закріпленням російських окупаційних адміністрацій на українських територіях релігійний плюралізм там знищується дедалі більше.

Чи збереже Україна своє різноманіття?

Відключити

Протягом десятиліть Україна мала унікальний релігійний ландшафт, який цілком відрізнявся від російського. Ключова риса цього ландшафту – різноманіття та щільна мережа релігійних організацій. На початок 2014 року релігійна мережа України охоплювала 35646 організацій, тоді як у Росії, яка приблизно в 30 разів більша за розміром, діяло 29831 релігійних організацій. Навіть з урахуванням окупованих територій України, релігійна мережа РФ на момент 2022 року так і не зрівнялася з українською. Але крім кількості релігійних організацій важливо, що серед них не було монополії, і жодна з церков не претендувала стати аналогом РПЦ, яка акумулювала понад половину всіх російських релігійних організацій та отримала привілейований статус у спілкуванні з державною владою. Натомість в Україні навіть під час війни зберігаютьсяпринципи свободи совісті та плюралізму у релігійному житті. Широкомасштабне вторгнення з боку РФ та окупація значної частини території України, нечуваний масштаб еміграції (лише кількість мігрантів до ЄС, за підрахунками ООН, вже склала 7,9 млн осіб), зникнення з карти цілих міст разом із їх релігійними спільнотами ставить під загрозу це різноманіття. Збереження його вже не може відтворюватися автоматично й потребує послідовної роботи як держави, так і самих релігійних організацій, задля того, щоб цей унікальний український спосіб буття не було безслідно втрачено.

[1] Проєкт "Релігія в огні" реалізовується ГО "Майстерня академічного релігієзнавства" у межах проєкту "Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства", що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу. Зміст публікації є виключною відповідальністю ГО "МАР" і не обов'язково відображає позицію Європейського Союзу.