Вже доситьдовго в Україні існує такий спосіб придбання товарів як купівля товарів вгрупах. В чому суть: так, для прикладу, особа, яка має намір придбатиавтомобіль, укладає договір з адміністратором – фінансовою установою, що маєліцензію на впровадження діяльності з адміністрування фінансових активів дляпридбання товарів у групах.
Післяукладення договору особа отримує статус учасника групи, до якої вже входятьінші особи, які мають одні і ті ж цілі – купівля автомобіля. Кожен із учасниківздійснює періодичні платежі, допоки не набере певну кількість балів, які вкінцевому підсумку відкриють можливість отримати авто. Як правило, цевідбувається після сплати вже значної суми коштів, яка разом із внесками іншихучасників дозволить адміністратору замовити автомобіль у постачальника.
По фактуотримання автомобіля особа і надалі сплачує внески, які в т.ч. містять комісіюадміністратора, вартість автомобіля та страхові платежі.
Обов ’ зок зісплати всіх внесків припиняється сплатою останнього платежу, який визначаєтьсядоговором, укладеного між адміністратором та особою.
Звертаюувагу, що окрім вказаних вище внесків особа також може внести плату за послуги,пов ’ язанізі вступом в групу та/або плату за послуги, пов ’ язані з видачею автомобіля.
Якщо обиратиміж отриманням кредиту в банку чи купівлею товарів в даний спосіб, то безсумніву банківський кредит є набагато кращою альтернативою, ніж купівля товарівв групах, оскільки: (1) це дешевше; (2) клієнт одразу отримує гроші на купівлютого чи іншого товару. В схемі купівлі товарів в групах особа може рокамичекати своєї черги на отримання того ж автомобіля. Платити і не отримати взаміннічого – напевно не зовсім ще я легка річ на психологічному рівні.
Разом з тим,одним і єдиним позитивом купівлі товарів в групах є те, що вимогиадміністратора до особи, яка має намір придбати товар є примітивними. Томупенсіонери та інші особи із низькимзаробітком – це клієнти схем з купівлі товарів в такий спосіб, оскільки тількилюдина без належної юридичної і економічної грамотності зможе вдвічіпереплачувати за придбаний нею товар.
Слід такожзауважити, що учасники підписують із адміністратором договір, який переповненийвідсильними положеннями на інші пукти договору, поняттями, які мають схожийзміст із іншими термінами договору, власне складний для розуміння договір, алеце не найбільша проблема, з якою може зіткнутися споживач таких «фінансовихпослуг».
«Життя»кожної групи залежить від своєчасності виконання кожним із учасників своїхфінансових обов’язків. Розмір кожного внеску повинен залежати від поточноївартості автомобіля, яка формується відповідним постачальником. Чи відповідаєвартість справжній ціні – учасник може лише здогадуватися, оскільки отримуєінформацію не від постачальника, а від адміністратора, що може бути предметомманіпулювань із розміром платежів.
Поточнавартість автомобіля досить мінлива категорія. Так, на практиці це можевиглядати наступним чином: особою придбано автомобіль у групах в 2010 році,поточна вартість авто становила 100 000,00 грн., розмір щомісячногоплатежу за авто складав 1500 грн. У зв’язку з девальвацією гривні вартістьавтомобіля наразі може становити300 000,00 грн., відповідно розмір щомісячного платежу виріс у 3 рази, до4500 грн. на місяць.
Так якреальний рівень доходів реально не змінився, внесення таких сум є для багатьохнепосильним.
Таким чином,можна дійти до висновку, що купівля авто в групах заводить споживача внепосильну боргову кабалу.
Вирішенняпитання через суд не є дієвим інструментом. Вся судова практика наразі є набоці адміністратора. Продаж товарів в групах за законодавством – це непірамідальна схема, це не обман – це лише бізнес, як правило, великихфінансово-промислових груп…
Тому, безполітичної волі нинішньої еліти, схема під назвою «купівля товарів в групах»буде і надалі поповнювати кишені ділків, які продають свій, не завждиконкурентний, товар в такий спосіб.