Курс нацивілізаційне зближення з країнами західної демократії, прийнятий Україною ще в2014 році, не гарантує повного розуміння перспектив її економіки та векторіврозвитку, що визначають майбутнє країни та добробут її громадян. В першу чергумене і читачів цікавить тактика і стратегія української держави у процесієвропейської інтеграції, пошук місця на економічній карті світу в умовахжорсткої конкуренції. На мій погляд, найважливішим питанням для країни єрозвиток взаємовигідної міжнародної торгівлі, тому хочу звернути увагу на деякіаспекти, які потрібно змінити в короткостроковій перспективі.
Перший аспект –це ворота країни. Із зникненням радянської концепції «захисту кордонів відзахідної загрози», українська митниця і прикордонна служба поступово зближуютьсяз кращими світовими зразками. Але якщо позитивні зміни при перетині кордону вжепомітні в обслуговуванні та відношенні до сумлінних громадян, то з юридичнимиособами та комерційними вантажами ситуація складніша. Йдеться про принциповийперегляд ролі митної служби з урахуванням норм ЄС. Митниця ЄС – найважливішаланка у міжнародній торгівлі та інвестиційній діяльності, орган моніторингу іуправління міжнародною торгівлею, а її мета – підвищення конкурентоспроможностібізнесу. Виходячи з цього, більш гідне місце на ринку ЄС для нашої країнивимагає інтеграції митних процедур з урахуванням відповідних норм: це іналагодження економічно обґрунтованих процедур, перехід на електроннийдокументообіг, і оперативний обмін інформацією з митницями країн ЄС.
Неприпустимаситуація, коли вантажі затримуються на тривалий час для відбору проб іпроведення експертиз, формально – згідно з нормативними актами та на вимогурізних державних служб. Експертизи необхідно здійснювати прозоро і оперативно іззастосуванням новітніх лабораторій, що знаходяться на розумній відстані відприкордонного переходу, а не в Києві. Практику контролю поза митницею,наприклад, зупинку фур поліцією на дорогах, необхідно припинити і виконуватилише у надзвичайних та обґрунтованих випадках. Державі належить позбутисярадянських пережитків в регулюванні міжнародного переміщення товарів і послуг.Для цього необхідно змінити пріоритети: від виконання планів по наповненнюбюджету до реалізації простих і зрозумілих сервісних функцій, спрямованих на стимулюваннябізнесу. Це передбачає скорочення витрат бізнесу і суспільства на здійсненняконтролю за принципом: «в один час в одному місці».
Наступний аспект– це транспортна інфраструктура. Бізнес зацікавлений у зручному, швидкомупереміщенні товарів, а країна гостро потребує реалізації великихінфраструктурних проектів. Капітальна реконструкція і будівництво новихавтомобільних доріг, мостів, аеропортів, портової інфраструктури,днопоглиблення являють собою серйозний стимул для пожвавлення економіки, залученняіноземних інвестицій, розвитку міжнародної торгівлі, туризму і фактором, щоперешкоджає відтоку трудових ресурсів за кордон.
Крім логістичнихпереваг, реалізація даних проектів суттєво зменшить витрати бізнесу напереміщення товарів, втрати через амортизацію та ремонт транспортних засобів.Реалізація технічної сумісності українських залізниць з західноєвропейськимиможе стати серйозним внеском у розвиток міжнародної торгівлі.
Зміна стратегіїдорожнього будівництва і будівництво цементобетонних доріг здатне стимулюватирозвиток цементної промисловості, створення нових виробництв і робочих місць.Практично вся сировина (на відміну від асфальтобетонних доріг) знаходиться вУкраїні, тому дана технологія – крім факторів бюджетної економії, швидкоїокупності, довговічності та екологічності доріг – здатна стимулювати розвитокпромисловості, в т. ч. металургійної галузі. Наприклад, при виготовленніцементу в деяких зарубіжних країнах у якості сировини активно використовуєтьсяметалургійний шлак, що істотно здешевлює виробництво і вартість цементу, знижуєвитрати, пов'язані з поводженням з відходами.
Платний проїзд надорогах державного значення для транспорту з іноземною реєстрацією може бутиодним із джерел фінансування будівництва інфраструктурних проектів. Стан нашихдоріг і бюджету не дає можливості і далі зберігати нерівні умови дляукраїнських громадян, для яких плата за використання доріг вже врахована увартості палива, та іноземців.
Це можливо реалізуватиза допомогою «електронних віньєток» (як, наприклад, в Угорщині). При цьому набудь-якій прикордонній АЗС або в пункті оплати встановлюється комп'ютернапрограма, за допомогою якої оператор вносить дані транспортного засобу таздійснює оплату в залежності від кількості днів перебування в країні. Системаконтролю – це відеофіксація ПДР, візуальний поліцейський контроль звикористанням бази платежів, митний контроль при виїзді з країни, введенняштрафів. Також можна використовувати паперові віньєтки, що прикріплюються на лобовомусклі автомобіля, але не скасовує необхідності запровадження єдиної програмиобліку і контролю оплати за користування дорогами.
Третій аспект –фінанси. Контроль і обмеження руху капіталу з боку держави є нонсенсом длязахідноєвропейських країн. Валютні обмеження НБУ – це штучна ізоляція від цивілізованогосвіту і, відповідно, зарубіжних інвестицій. Здійснюючи зовнішньоекономічніоперації, українські підприємці змушені повідомляти зарубіжним контрагентам, щопісля отримання грошей з України в них є ліміт часу (120 днів) для поставкитоварів. В іншому випадку постраждає український замовник, до якого будутьзастосовані санкції у вигляді пені ЗЕД і/або у вигляді призупиненнязовнішньоекономічної діяльності. Тому необхідно просити нерезидента повернутиплатіж, щоб, для «запуску» нового терміну, його відправити заново. Така проблемачасто виникає підчас поставок складних механізмів та обладнання. Вона викликаєподив нерезидентів, і не всі з розумінням ставляться до цього. У разінесвоєчасної поставки товару контрагентом санкції застосовуються, по суті, за«неблагонадійні зв'язки» для більш ретельного підбору контрагентів. Таку живуучасть держави в даній сфері нічим не виправдано, крім як бажанням мати важелівпливу на бізнес.
Обговореннязниження санкцій ЗЕД йде на державному рівні із залученням громадськості, але вданому випадку воно має вигляд дискусії щодо черговості більш м'якого покараннябізнесу за «провини» у сфері, яка потребує дерегуляції та припинення«годування» з неї чиновників різних рівнів.
Таким чином, длястимуляції міжнародної торгівлі необхідні інтеграція з законодавством ЄС таскасування обмежень руху капіталу. Дані правовідносини підлягаютьлібералізації, а контроль необхідно здійснювати на основі правомірностіоперації та рекомендацій міжнародної спільноти щодо розробки фінансових заходівборотьби з відмиванням грошей.
Тому бізнесочікує відповідних кроків держави, прийняття Закону «Про валюту», який, занаявною інформацією, розробляється з урахуванням Директиви Ради ЄЕС №88/361/СЕЕ від 24 червня 1988 р.
Не можна невідзначити, що європейські інтеграційні процеси зрушили з мертвої точки івідбуваються в багатьох сферах нашого життя. Швидкість їх впровадження великоюмірою залежить від кожного з нас, від зусиль влади і громадянськогосуспільства. Наш обов'язок перед наступними поколіннями – реформувати державнеуправління, правоохоронну і судову систему, створити ефективну систему захиступрав і інтересів громадян і бізнесу, адаптувати умови ведення бізнесу дозахідноєвропейських стандартів. У відповідності з концепцією британськогоісторика А. Тойнбі, для якісних змін суспільству необхідно вирішити проблемувиклику і відповіді на нього. Тепер перед Україною стоїть така проблемацивілізаційної відповідності, адекватна реакція на яку і визначить нашіперспективи європейської інтеграції, забезпечивши гідне життя нашим громадянам.