Доллар на допомогу гривні

Минулого тижняамериканські сенатори-республіканці Тед Круз Марко Рубіо написали міністру фінансів Сполучених Штатів Джеку Льюлиста, котрим запропонували допомогти українській економіці, що скорочується вжепротягом двох років, за допомогою підтримки української національної валюти.Підтримка полягала б у поновленні прив’язки гривні, курсоутворення котроїНаціональний банк України змінив 7 лютого з багаторічного де-факто фіксуванняна вільне плавання, до американськогодолара в режимі currencyboard. На перший погляд абсурдна пропозиціяпропонує зробити крок назад  і більш тогопорушити вимоги Міжнародного кредитного фонду, з яким уряд наразі ведеперемовини щодо отримання нового кредиту. Проте насправді і цей варіантдопомоги має досить суттєві переваги, і, на думку сенаторів, Вашингтону вартообговорити цей варіант утримання гривні від подальшої девальвації з МВФ.

Режим currencyboard передбачає непросто повернення до колишньої фіксації курсу гривні до долара, а й ще більшжорсткий формат фіксації курсу відносно «якірної» - в даному випадкуамериканської - валюти. За такого режиму усі гривневі готівкові ресурси мали ббути принаймні на 100% (а на практиці зазвичай – на 110-115%) забезпеченірезервами валюти, золота та інших високоліквідних активів центральногобанку.  Відповідно, друкувати кошти танарощувати кількість готівкової гривні в обігу НБУ зміг би лише пропорційнозростанню  золотовалютних резервів (ЗВР). 

Зазвичай цеймеханізм використовується для імпорту монетарної стабільності в країнах, щостраждають на надмірну інфляцію чи масову недовіру населення та бізнесу доцентрального банку. Відповідно, він був популярний в часи гіперінфляції післярозпаду Радянського Союзу, а також широко впроваджувався в колоніях(здебільшого британських) для прив’язки місцевої валюти до «материнської»валюти. Серед найвідоміших сучасних адептів currencyboard – Естонія, Литва,Болгарія, Боснія, Аргентина та Гонконг. Саме досвід прибалтійських країн після розпаду СРСР  і в період їх підготовки до вступу до зониєвро став основним аргументом американських сенаторів на користь цього режимукурсоутворення. Так, Естонія запровадила подібний режим у 1992 році тадотримувалася його до моменту переходу на євро у  2011 році. За ці роки змінився лише «якір»: до1999 року естонська крона була прив’язана до німецької марки за курсом 8 кронза марку, а за 1 січня 1999-го її новим якорем став євро. Подібна практикадозволила Естонії не лиш уповільнити інфляцію з 90% у 1993 році до 3% у 2010році, а й пом’якшила для неї наслідки фінансових крих в Азії та Росії у1997-1998 рр. Литва йшла схожим шляхом, прив’язавши  літ спочатку у 1994 році до долара США, апотім до євро.

Ще один вдалий приклад – Гонконг, котрого лише режим currencyboard врятував під часкризи 1997-1998 рр. від хвилі девальвації національних валют, що прокотиласятоді країнами Азії. В Гонконгу подібний механізм працював з 1935 року, тоді щев прив’язці  гонконгського долар у дофунта стерлінгів. Після розпаду Бретон-Вудської системи в 1972 році місцевувалюту прив’язали до долара США і надалі лише змінювали курс. З 1983 року вінстановив 7,80 гонконгських доларів за один американський. Причому під часАзіатської кризи кінця 90-х золотовалютні резерви Гонконгу на 300% покривалиобсяг місцевої готівки в обігу. Після кризи, з 1998 року, курс було встановленона рівні 7,75 гонконгських доларів за один американський. Правда, з того часу гонконгськийcurrencyboard пішов далеко відкласичної версії цього режиму і застосовує різні інструменти монетарноговпливу, що зазвичай використовують центральні банки за інших режимівкурсоутворення.

До переваг подібного валютного режиму відносять в першу чергу дисципліну і передбачуваність.А також потенційно низькі ставки по кредитних ресурсах. Наприклад, в результатіприв’язки долара Гонконгу до долару США відсоткові ставки в Гонконгу фактичновстановлювалися Федеральним резервом США. Оскільки в 90х рівень інфляції вГоконгу був нижчий, ніж в США, в Гонконгу встановлювалися низькі, іноді навітьвід’ємні реальні відсоткові ставки. Необхідність забезпечувати готівкунаціональної валюти запасами з іноземної валюти обмежує можливість регуляторадрукувати гроші, зокрема щоб допомогти уряду профінансувати бюджетний дефіцит.

Крім того, дляпереходу на режим currencyboard Нацбанку довелося б позбавитися від багатьох адміністративних заходів зрегулювання валютного ринку, зокрема норми з обов’язкового продажу експортерамичастини валютної виручки та інших норм, запроваджених в тому числі і влютому-квітні цього року. Адже цей формат курсоутворення передбачає вільнуконвертованість національної валюти у «якірну» і, відповідно, жодних обмежень для фізичних осіб чи бізнесу щодо обмінувалюти чи проведення операцій, що відображаються в поточному рахунку чи в  рахунку операцій з капіталом і фінансовихоперацій платіжного балансу.

Нарешті, подібний режим значно обмежує простір дій для монетарногорегулятора в разі різноманітних шоків. Наприклад, він не може застосовувативалютний курс для боротьби із зовнішніми шоками (стрімким падінням цін наекспорт або різкими змінами потоків капіталу), а також не може виступати«кредитором останньої надії», забезпечуючи банки рефінансуванням  під час кризи ліквідності в банківськійсистемі.

В сьогоднішній ситуації в Україні режим currencyboard єдоцільним,  але за умови залученняміжнародного стабілізаційного ресурсу еквівалентного20 млрд $, а також  із їх урахуванням потенційної інтеграціїУкраїни в європейський простір, прив’язку зробити до €.