Куди рухається Україна?

Ось, вже, практично, 27 років своєї новітньої історії нашакраїна день за днем, місяць за місяцем, рік за роком кудись рухається.

Щось відбувається у зовнішньополітичному напрямку, увнутрішньому економічному і соціальному розвитку. Але, все це, що відбувається,більше нагадує, в кращому випадку, топтання на місці, ніж рух по висхідній.

Україна деградує. Економіка країни, за минулі роки, впалабільш, ніж в два рази, реальний рівень життя українців знизився пропорційноцьому падінню економіки, чисельність жителів України скоротилася з 52-х доофіційних 42-х мільйонів чоловік.

А, найголовніше, - ми, як випали, з розпадом Союзу, врозряд держав третього світу, так державою третього світу до сьогоднішнього дняі залишилися. Забезпечуючи домінантні держави своїми сировинними і людськимиресурсами.

Куди сьогодні рухається Україна? Якою вона буде через 5-ть,10-ть, 20-ть років?

Без відповіді на це питання майбутнє нашої держави,майбутнє його жителів - українців, залишається дуже примарним, що залежить відпримхи чергових тимчасових правителів у владі.

Нам потрібен чіткий образ майбутньої України. Нам потрібнабагатофакторна модель нашої держави 20-ти річного, припустимо, майбутнього,яка, з одного боку, дасть можливість представити нам, що ми, як країна, хотілиб з себе представляти через 20-ть років. З іншого боку, показники такоїкомплексної Моделі стали б чіткими орієнтирами, цілями, які повинні бутидосягнуті в політичному, соціальному, і економічному розвитку України, з тим,щоб наша країна стала економічно потужною, і соціально успішною.

Модель майбутньої України, Програма її досягнення, повиннібути розроблені висококваліфікованими фахівцями під контролем Громадянськогосуспільства, і передані державним інституціям влади для виконання. Незалежновід політичних уподобань тієї чи іншої генерації влади, що періодично приходятьдо керівництва державою.

Але, перед тим, як ініціювати розробку Моделі майбутньоїУкраїни, Програми соціально-економічного та політичного розвитку країни,суспільство повинно відповісти на ряд основоположних для його розвитку, ірозвитку держави, питань.

Українатак і залишиться, в геополітичних світових розкладах, країною третього світу, колонією,приреченою забезпечувати метрополії дешевими природними і людськими ресурсами?

Або, ми, всеж-таки, спробуємо стати рівноправним гравцемсеред держав, хай не першого, але, хоч, другого рангу?

Якийтип держави ми збираємося будувати: ліберальну, або тоталітарну?

 Ліберальну, де гарантуються права і свободи всіхгромадян, і рівність всіх перед законом. При контролюючої ролі держави,покликаної гарантувати забезпечення цих принципів.

Або тоталітарну? І, не має значення, цей тоталітаризмдержавний, або авторитарний.

Якийсуспільно-економічний лад створюємо?

Продовжуємо миритися з олігархічним, або, всеж-таки,переходимо до сучасного, демократичного?

Якийтип суспільства вибираємо: доіндустриальне (аграрне), індустріальне (зурахуванням наявного потенціалу), або, вже, постіндустріальне?

Якуекономіку будуємо: відкриту, або монопольну?

Яке моделюємоспіввідношення, в структурі українського ВВП, між споживанням, накопиченням, таінвестиціями в основний капітал держави?

Бо, від цього співвідношення залежить, чи буде країнаекономічно та соціально розвиватись, чи буде проїдати власні економічнірезультати

Якийпринцип розподілу результатів зростання економіки впроваджуємо:справедливо-інклюзивний, або директивно-екстрактивний?

Якісоціальні та економічні Цілі мають бути досягнуті в результаті реалізаціїМоделі майбутнього України?

Сьогодні, відповіді на ці основоположні питання нинішнявлада давати не хоче. Їм це не вигідно. Набагато вигідніше вести країну вневизначеному напрямку, управляти державою в ручному режимі.

Але, нам, Громадянському суспільству, якщо ми хочемо жити вцивілізованій Україні, неминуче доведеться на ці питання відповісти.

Інакше, ми так і залишимося країною третього світу підзовнішнім кураторством.