Ми живемо в матеріальному світі.
У світі виробництва матеріальних товарів та послуг, і їхпостійного споживання.
Життя кожного з нас, рівень розвитку держави і суспільства,в якому ми живемо, залежить від ефективності виробництва матеріальних благ,об'єктивності та справедливості їх розподілу, і структури їх споживання.
Ця формула - найважливіший об'єктивний закон, правильно застосувавшиякий, ми можемо домогтися колосального економічного і соціального розвиткунашої країни.
Причому, головним в цій формулі, є не виробництво матеріальнихблаг, і, навіть, не їхній розподіл.
Ключовим фактором розвитку є структура споживання матеріальнихблаг. Тобто те, що стимулює державу постійно покращувати ефективністьвиробництва благ, і вдосконалювати механізм їх розподілу.
Структура споживання товарів і послуг, вироблених в державі- це рівень розвитку суспільства, ступінь його зрілості.
Чим вище ступінь розвитку суспільства, чим вище рівень йогодемократичності, тим ширше набір вимог, що висувається людьми в суспільстві дотих умов їх життя, які формує саме ж суспільство в рамках законів і правил, щостворюються і контролюються державою.
Головною проблемою сьогоднішньої України є низький, всередньому, рівень розвитку українського суспільства.
Ми мало хочемо від життя. Ми готові задовольнятися тим, щодозволяє просто вижити сьогодні. Намагаючись не замислюватися про те, щО будезавтра, не будуючи далекосяжні плани, і не змушуючи державу ці довгостроковіплани створювати і реалізовувати.
Це - ментальна спадщина радянської імперії, яка, всі рокисучасної історії України, штучно підтримувалася і зміцнювалася представникамиукраїнської «псевдоеліти», які, шляхом різних маніпуляцій, приходили докерівництва нашої держави.
Сьогодні, українське суспільство дезорієнтоване. У людейнемає спільних цінностей, єдиних цілей розвитку, і планів їх досягнення. Усуспільстві домінує патерналізм - очікування «месії», який скаже всім, щопотрібно робити, причому це повинно сподобатися кожному, візьме за руку, іповеде в «світле майбутнє».
Але, досвід усіх попередніх керівників української державипоказав, що на хвилі штучно підігрітого народного очікування, до влади вкраїні, під виглядом чергового «месії», приходили банальні хабарники, абонероби. Чия манера поведінки, і реальні дії дуже швидко показували, що їхособисті цілі і задачі кардинально відрізнялися від цілей і завдань розвиткуукраїнського суспільства і держави.
І, з урахуванням низького рівня розвитку українського суспільства,а, відповідно, низького порогу вимог до потенційного лідеру, складно очікувати,що у нас, в найближчі роки, з'явиться людина, яка готова повести країну допрогресу, і яка зуміє втриматися від спокус, пропонованих нинішньою системою.
Ні, ніхто не говорить, що таке неможливо, і в Україні нез'явиться свій де Голль, як з'явився, свого часу, лідер в Англії, у Франції, вНімеччині ...
Але, розраховувати на це, чекаючи його роками, ми собідозволити не можемо.
Будь-які зміни в суспільстві здійснюють, відносно, невеликісоціальні групи. Таку групу необхідно створити.
Повинна сформуватися команда однодумців - людей, об'єднанихспільними принципами розвитку держави і суспільства, лідерів, спроможних вестимаси за собою.
Сьогодні в Україні є досить велика кількість людей,авторитетних у суспільстві, які не заплямували і не дискредитували себе,готових йти у владу, реалізовувати спільну Програму розвитку України, і які маютьможливість згуртувати навколо себе велику кількість українців, готовихпідтримувати нові ідеї та захищати їх здійснення.
Ви готові назвати таких людей? Ви готові змусити їхоб'єднатися в команду? Ви готові їх підтримувати?
Заради власного майбутнього.