За порушення строків виплати заробітної плати чинним законодавством передбачена адміністративна та кримінальна відповідальність. Але на практиці це не діє і не призводить до зменшення заборгованості. Тільки запровадження пені може кардинально покращити ситуацію с виникненням заборгованості з виплати заробітної плати.

12.03.2011 року до Верховної Ради України народними депутатами Марущенком В.С. та Жванією Д.В. було подано законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо матеріальної відповідальності роботодавця перед працівником за порушення строків виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику)».

Цим законопроектом пропонувалось встановити, що в разі несвоєчасної виплати заробітної плати роботодавець зобов’язаний сплачувати працівнику   пеню в розмірі одного відсотка від заборгованої суми за кожен день затримки, починаючи з наступного дня після закінчення встановлених строків виплати та включаючи день фактичної виплати.

У статті 43 Конституції України зазначено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. На сьогодні законом встановлено строки виплати заробітної плати. Водночас у трудовому законодавстві відсутні норми, які б гарантували працівнику достатній законодавчий захист права на своєчасне одержання винагороди за працю, та норми, які б гарантували працівнику компенсацію збитків, понесених ним внаслідок порушення  цього права.

  Так згідно зі статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» виплата грошової компенсації працівнику в разі порушення роботодавцем строків виплати заробітної плати провадиться лише у разі затримки зазначених виплат на один і більше календарних місяців. Тобто в разі затримки заробітної плати менше, ніж на місяць, роботодавець взагалі не зобов’язаний сплачувати працівнику грошову компенсацію за порушення його конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю, що є вкрай несправедливим. В разі, коли заробітну плату затримано на один і більше календарних місяців, роботодавець зобов’язаний сплатити працівнику грошову компенсацію лише у межах індексу інфляції в період невиплати доходу (стаття 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», стаття 34 Закону України «Про оплату праці»).

Інакше кажучи, роботодавець фактично бере у працівника безвідсотковий «кредит» в разі затримки заробітної плати, а працівник при цьому стає «заручником» відсутності законодавчого захисту його конституційного права на своєчасне отримання винагороди за працю та відсутності механізму компенсації збитків, понесених ним у зв’язку із затримкою заробітної плати.

Однак кримінальна відповідальність наступає за безпідставну невиплату заробітної лише більш як за один місяць. При цьому особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо до притягнення до кримінальної відповідальності нею здійснено виплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої встановленої законом виплати громадянам (стаття 175 Кримінального кодексу України).

Адміністративна відповідальність за порушення встановлених термінів  виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі передбачена у вигляді накладення штрафу на посадових осіб підприємств,  установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності у сумі від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (стаття 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення). При цьому для частини осіб, які притягаються до зазначеної відповідальності, така сума штрафу може виявитися дуже значною у порівнянні з їхнім доходом, а для інших – зовсім незначною (відповідно штраф для таких осіб не буде ефективним стимулом для вчасної виплати заробітної плати працівникам).

Незважаючи на це, Верховна Рада України 18 травня 2011 року відхилила зазначений законопроект, продемонструвавши величезну неповагу до людини праці. І це при тому, що за прострочення платежів за житлово-комунальні послуги працівник зобов’язаний сплачувати пеню, а в м. Києві в разі несвоєчасної оплати житлово-комунальних послуг працівник ще й втрачає право на отримання знижки в розмірі 10%. Крім того, багато людей мають кредити в банках. Банк зобов’язує людину в разі затримки платежів по кредитному договору сплачувати додатково штрафи та пеню, не звертаючи увагу на те, що цій людині не виплачують вчасно заробітну плату. Можна навести ще багато прикладів того, що працівник фактично зазнає значних матеріальних збитків в разі несвоєчасної виплати йому заробітної плати, не кажучи вже про його моральні страждання.

наполягають на тому, щоб пеня за затримку заробітної плати була введена якнайшвидше. При цьому розмір цієї пені має бути таким, щоб роботодавцю було вкрай невигідно затримувати заробітну плату, а працівник мав можливість автоматично отримувати гідну грошову компенсацію в разі затримки йому заробітної плати.