ІГС мають стати повноцінними учасниками соціального діалогу

Реформування та оновлення соціального діалогу в Україні є нагальною потребую суспільства, яка має передбачати розроблення нової концепції, нових підходів до розробки та ухвалення нової редакції Закону України «Про соціальний діалог», де комплексно прописати участь інститутів громадянського суспільства у соціальному діалозі, визнання громадських об’єднань стороною соціального діалогу, здійснення його на багатосторонній основі, а не лише тристоронній чи двосторонній.

Сьогодні не треба говорити про важливість соціального діалогу, його роль очевидна, в цьому згодні усі. Він є важливим інструментом досягнення згоди в суспільстві по гострим питання. Ми лише можимо говорити про його вдосконалення.

Традиційно соціальний діалог роками здійснюється, так би мовити, у вузькому колі, тобто традиційна форма ведення консультацій, переговорів та інших форм соціально-економічних контактів, що відбувається між урядом, профспілками та об’єднанями роботодавців. Більше того, коло учасників такого діалогу, весь час зменшувалось, обмежувалось різного роду перешкодами, зокрема, введенням, так званої репризентативності, що не привело до налагодження більш ефективного розуміння між суспільством і владою, а лише привело до виключення з цього процесц прогрнесивних учасників. Українці це, час від часу, відчувають на собі через якість і хід прийняття, скажімо, пенсійної, медичної реформ, спроб прийняти новий трудовий кодекс, тощо, коли їх прийняття не базується на здійсненні еффективного соціального діалогу в країні, без спроб дізнатися думки широких кіл громадскості, в чьїх інтересах і мають здійснюватися такі реформи.

І роботовці, і профспілки більше переймаються веденням діалогу з владою стосовно укладанням Генеральної угоди, що є важливим фактором, але не головним для суспільства, оскільки спектр проблем громадян, які необхідно вирішувати, значно ширший. Він потребує більш широкого формату суспільного діалогу з владою. У більш широкому розумінні, соціальний діалог - це має бути паритетна конструктивна співпраця між усім громадянським суспільством та державою.

Наразі у нас є Угода про Асоціацію Україна-ЄС, вона містить конкретні директиви – що, як і коли робити – якщо ми хочемо збудувати дійсно європейську модель соціального партнерства в Україні – ми мусимо слідувати цим директивам... вона вказує, яким чином профспілкам, організаціям роботодавців та недержавним організаціям об’єднатися заради впровадження європейських принципів соціального діалогу.

На сьогодні вже три роки в Україні діє Платформа громадянського суспільства Україна-ЄС, членом якої я є, як голова Громадської Палати України. Вона створена згідно ст.ст. 469-470 Угоди, саме вона сформована за участі представників трьох сторін громадянського суспільства, де наряду з профспілковими об’єднаннями та організаціями роботодавців, входять представники громадських об’єднань. На сьогодні, в роботиі, як самої Платформи, так і її робочих груп, приймає участь сотні представників від громадських об’єднань, участь яких тут домінує.

Перший досвід роботи Платформи громадянського суспільства Україна-ЄС в форматі новацій соціального діалогу, показує на ефективну співпрацю учасників громадянського суспільства, які добиваються реальної участі в процесах моніторингу, імплементації, адвокації, експертних оцінок, тощо положень угоди про асоціацію.

Оскільки Україна взяла шлях на євроінтеграцію, а це є очевидним фактом, в св’язку з набуттям чинности Угоди з 1 вересня п.р., ми маємо розбудовувати європейську Україну на активності громадянського суспільства.

Тому, сьогодні існує потреба реформування та оновлення соціального діалогу в Україні, як наслідок — необхідність розроблення концепції реформування та розроблення і ухвалення нової редакції Закону України «Про соціальний діалог», де комплексно прописати участь інститутів громадянського суспільства у соціальному діалозі, визнання громадських об’єднань стороною соціального діалогу, здійснення його на багатосторонній основі, а не лише тристоронній чи двосторонній.

І тут, принцип репрезентативності, не є прийнятними, особливо після підписання Угоди про Асоціацію. Тут має діяти лише чинник спроможності організацій. Профспілки , роботодавці та неурядові організації мають спільно по працювати задля вироблення конкретних рекомендацій з удосконалення соціального партнерства в Україні.

Ми знаємо, що спроби змінити закон про соціальний діалог були, зокрема Мінсоцполітики вносили такі подання, аби залучити до соціального діалогу громадські об’єднання, але вони так і не стали законними змінами.

Оскільки згідно Закону України «Про соціальний діалог в Україні» його метою є вироблення та реалізація державної соціальної і економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин та забезпечення підвищення рівня і якості життя громадян, соціальної стабільності в суспільстві, вважаю, що участь громадських об’єднань у соціальному діалозі має бути обов’язковою.

Сьогодні цю мету реалізує не лише сторона профспілок, роботодавців, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, але і широка мережа громадських організацій. Тому об’єднання їхніх зусиль щодо вирішення одних і тих же питань лише сприятиме досягненню мети соціального діалогу .

Приємно, що такая пропозиція була підтримана на круглому столі, що пройшов 08.11.2017 р. в стінах Верховної Ради України на тему: «Соціальний діалог як інструмент взаємодії громадянського суспільства і держави», організований Комітетом ВРУ з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення. За рішенням круглого столу, рекомендовано Кабінету Міністрів України розробити та подати в I кварталі 2018 року на розгляд Верховної Ради України зміни до Закону України «Про соціальний діалог в Україні» щодо залучення інститутів громадянського суспільства до проведення соціального діалог.