Спікулюючи на збереженні майнових прав за Федерацією профспілок України, владавимушила Спільний представницький орган всеукраїнських профспілок та профоб ’ єднань підписати Генеральну угоду з Урядом тароботодавцями.
Генеральна угода стала тим документом, який практично узаконив грабіжницькі тарифи в країні, багатократне підвищеннявартості на електроенергію, газ, інші комунальні послуги, що практично,поставила на грань виживання простих людей в країні.
Така угода так і не вирішила питання встановлення реальної мінімальної заробітноїплати, введення в дію реального споживчого кошику, встановлення мінімальних соціальних стандартів, їх індексації, фактично продовжила дії владина пограбування доходів людей, але вже з підтримки профспілок, які, практично,розділили міру відповідальності за цей «геноцид».
В країні так і не відбулося покращення життя людей, ми навіть не маємоперспективи, коли це може статися. Згвалтована ідея вступу країни до ЄС принесланебачені дивиденти можновладцям і нічогоне дала простим людям. Ні Президент, а ні Уряд України так і не спромоглисязапропонувати країні такі реформи, які б вивели її з кризи. На сьогодні суспільствотак і не отримало від дій Уряду ніяких пропозицій щодо покращення життя людей,ні на найблищу перспективу, ні в перспективі загалом.
Шкода, що зрадницька діяльність профспілок не привела до прояви активності, безкомпромісності,вони так і не використали а ні закон про профспілки, а ні закон про соціальнийдіалог, інші нормативно-законодавчі акти для свого авторитету, а лише разом звладою, усунули незалежні профспілки від процесу оновлення країні.
На сьогодні ми маємо повний зговір між старою і, так званою новою владою,де профспілки черговий раз використані, як буфери, для пом’якшення негативнихнаслідків в суспільстві. Профспілки, в особі ФПУ, виявилися черговий разнездатними до нового мислення, до позитивного бачення проблем суспільства, простостали на шлях власного виживання та підтримки грабіжницьких дій влади. Це не єдопустимим. І прості члени профспілок мають дати цьому належну оцінку.
Не можно привести жодного пункту Генеральної угоди, який би фактично діяв напокращення долі людей. Ні сьогоднішня влада, ні, так звані, захистники трудящих,на сьогодні не здані до конструктивних дій, фактично виявилися банкрутами. Осьі виходить, що залежність старих профспілок від влади ще залишається доситьвеликою, аби мати таку спроможність діяти більш ефективніше в сфері захиступрав та інтересів людей.
Профспілки, як організації, які функціонують за рахунок відрахувань від платніпростих людей, не повинні діяти в інтересах влади. Це може бути лише за одноїпричини, коли їх утримує сама влада. Звітси, подальше утримання такихпрофспілок працівниками, відраховуючи на їх утримання профвнески стає проблематичним,оскільки людей перестають влаштовувати такі профспілки, які все більшесхиляються до пітримки незалежних профспілок.
На сьогодні старі профспілки здали позиції на усіх фронтах, коли владатисне на права профспілок. Супротиву цьому народ не баче ніякого. Як можуть захищатиправа людей такі профспілки, якщо вони не здатні захистити власні права, оскількими бачемо, що влада задіяла усі механізми тиску на профспілки, аби поставити їх на коліна.
Влада запровадила різного роду реєстрації профспілок: через Мінюст, держреєстр,посередницьку служба, податкову, тощо; створено, так зване, законодавче середовище, коли профспілки штучно позбавляються законних правв своїй діяльності, які закріплені відповідним законом про профспілки.
Шаленна атака влади на права профспілок відбувається на фоні вимог законупро профспілки, де передбачена їх неприбутковість, передбачено не втручаннявлади в дії профспілок, передбачена непідконтрольність та непідзвітністьпрофспілок перед органами влади, присутня законна вимога, як така, що забороняє встручанняорганів влади в їх діяльність. Ці вимоги безпардонно порушуються різного родунаказами міністерств, підзаконними актами і, в решті-решт, кожного разу податковимкодексом. Прикро, що влада діє підступно, вводячи різного роду перешкоди длядіяльності профспілок, вводячи такі «норми», як то щодо переєстраціїнеприбутковості, примус профспілок до введення змін в статути, примус до звітності про їх надходження, тощо. І,головне, що такі дії освячуються схвальними діями провладними монополістами впрофспілковму пусі, які використовуючи прогалини в законодавстві, узурпували, такзване право, на особисте представництиво прав і інтересів найманих працівниківперед владою.
Усім відомо, що профспілки – це добровільні організації, які функціонуютьна відрахуваннях людей зі своєї заробітної плати, яка, до речі, обкладена усімаподатками, і які є добровільними в своєму статусу. Порушуючи ці положення,влада фактично зазирає в кешеню людей, які за власний кошт хочуть захищати своїправа перед роботодавцями та владою. Порушуючи ці постулати, влада переходитьмежу законності та може нарватися на дієвий супротив людей, які не зможуть вподальшому терпіти такі знущання над ними.